Учебная работа. Економічна характеристика США

Економічна характеристика США

Економічна характеристика США

Зміст

Вступ

Розділ 1. МАКРОЕКОНОМІКА КРАЇНИ

.1 Основні економічні показники

.2 Фактори і динаміка економічного росту

.3 Стратегія економічного розвитку

РОЗДІЛ 2. галузева структура економіки

2.1 Первинний сектор (сільськогосподарське виробництво)

.2 Вторинний сектор (промисловість та будівництво)

.3 Третинний сектор (сфера послуг)

РОЗДІЛ 3. КРАЇНА В СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

.1 структура зовнішньої торгівлі

.2 Іноземні інвестиції та державний борг

.3 Конкурентноспроможність і міжнародна співпраця

ВИСНОВКИ

список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Вступ

США — високорозвинута індустріальна країна. Для її господарства характерний комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їх величезні розміри, новітні техніка, технологія і організація праці, високий освітній рівень населення. Майже 2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері (послуги, торгівля і харчування, фінанси, управління), 0,6 % — у добувній,

% — в обробній промисловості, 6 % — у будівництві, б % — на транспорті, у зв’язку і в комунальному господарстві, 2,7 % — у сільському господарстві, лісорозробках і рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам.

Ринкова економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну приватну власність. Державна власність включає інфраструктурні об‘єкти (транспортні, комунікаційні, енергетичні, екологічні, освітні, наукові), військове майно, їй належить 300 млн гектарів земель (майже 1/3 площі країни). . За матеріалами американського журналу "Forbs" 2000 року, список найбільших компаній США очолює корпорація "Дженерал Електрик" ("General Electric"), що займається виробництвом електротехнічних товарів та обладнання. Крім неї, до першої десятки увійшли: "Сітігруп" ("Citigroup"), "Ексон Мобіл" ("Exxon Mobil"), "Бенк оф Америка" ("Bank of America"), "АйБіеМ" ("IBM"), "Американ Телеграф енд телефон Груп" ("American Telegraph and Telephone Group"), "Вол-Март" ("Wall-Mart"), "еСБіСі комм’юнікейшнс" ("SBC communications"). Дрібна приватна власність особливо поширена в торгівлі, громадському харчуванні і обслуговуванні. Виникнення і розміщення дрібних підприємств здебільшого стихійні. Великі і корпоративні підприємства розміщуються на науковій основі.

Важливою частиною господарства стали наукові дослідження, їх здійснюють урядові установи, лабораторії корпорацій та університети. Характерною рисою США є наявність величезного військово-промислового комплексу. Військові замовлення уряду мають істотне значення для цілих галузей та територій.

Внутрішній ринок завжди був головним для господарства США. Він найбільш місткий у світі як для споживчих товарів, так і для продукції виробничого призначення. Водночас США широко користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці, і їх частка у світових економічних відносинах є найбільшою. Країна експортує виробниче обладнання і машини, літаки і аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортер наукоємних товарів, патентів та інформації США — поза конкуренцією. Держава імпортує нафту і нафтопродукти, автомобілі, побутові техніку і вироби, газетний папір, продукти тропічного землеробства. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого призначення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Так. американські заводи випускають 11-12 млн автомобілів на рік. Ще 5-6 млн автомобілів країна імпортує. Головними торговельними партнерами США є індустріально розвинуті країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестицій є Канада і Латинська Америка.

Актуальність роботи полягає в дослідження економіки країни, аналізу її діяльності та історичний розвиток становлення такої високорозвиненої країни з метою впровадження в українську економіку.

Обєктом дослідження виступає економіка США,її розвиток, становлення тощо.

Предметом дослідження є механізми забезпечення сталого економічного розвитку країни та ефективність збалансованого розвитку різних галузей економіки.

Метою роботи є аналіз економічного розвитку США. В процесі дослідження перед собою ставимо такі задачі проаналізовані основні економічні показники :

1.Проаналізувати макроекономіку країни;

2.Проаналізувати галузеву структуру економіки;

.Розглянути місце та роль країни в світовому господарстві.

Розділ 1. МАКРОЕКОНОМІКА КРАЇНИ

1.1Основні економічні показники

США — високорозвинена постіндустріальна країна; держава-гігант, провідна економічна і військова держава світу; займає 3-є місце в світі за площею і чисельністю населення. США мають високорозвинену і диверсифіковану промисловістьсть, основними галузями якої є загальне, транспортне і електротехн. машинобудування, видобуток корисних копалин, хім. та харчова пром-сть, виробн. металовиробів тощо.

Формальна дата заснування країни — 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, день Незалежності, є національним святом США.

Діюча Конституція була ухвалена через 11 років — 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).

Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.

Валюта США — долар (USD).

Узагальнемо дані та занесемо у таблицю 1.1. основні показники країни.

Таблиця 1.1

Населення США в 2014 р.

Назва показникаОдиниці виміруВсього123Чисельністьтис. осіб307200Густота населенняосіб./кв. км79,6Народжуваністьосіб/1000 жит. (%)13,82Смертністьосіб./1000 жит. (%)8,27Природній прирістосіб/1000 жит. (%)0,975Механічний прирістосіб/1000 жит. (%)1,2Середня тривалість життяроків78,1Сумарний коефіцієнт народжуваностідітей/жінку2,1Рівень урбанізації (питома вага міського населення)%82Джерело: www.cia.gov/cia/publications/factbook

економіка показник інвестиція ринковий

Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний Суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного суду Дж. Робертс — молодший був обраний до Верховного суду у вересні 2009 р.

Протягом 2014 р. Президенту США Б. Обамі та його Адміністрації вдалось реалізувати переважну частину його амбітних передвиборчих планів, не зважаючи на ускладнену зростаючим рівнем безробіття економічну ситуацію в країні.

Першою у березні 2014 р. була прийнята реформа охорони здоровя країни, яка, за оцінками експертів, може скоротити бюджет США в найближче десятиліття і серйозно збільшити страхове покриття населення, а також посилить вимоги до звітності з боку страхових компаній і економічну безпеку американців. А вже в липні 2014 р. ухвалено законзаконсебе фінансовими інститутами ризиків, які ставлять американську економіку під загрозу. При цьому він надає регуляторам інструментарій для мінімізації негативних наслідків, спричинених банкрутствами фінансових установ, для платників податків. Крім того, законТаблиця 1.2

Основні макроекономічні показники США в 2014 р.

Всього (валовий показник)На душу населення12345ВВП у порівняльних цінах (за паритетом купівельної спроможності) -млн. дол.14730000$/осіб50рівень економічного розвитку:Темп росту ВВП в 2000-2013 гг.% в рік2XXТемп росту ВВП в 1990-1999 гг.% в рік3,7XXВВП в поточних цінах (за офіціальним курсом обміну)млн. дол.14456000$/осіб47сільське та лісне господарство%60XXпромисловість та будівництво%25XXсфера послуг%15XXЗанятість в економіці (чисельність економічно активного населення)тис. осіб.245760раб./100 жит.2457,6сільське та лісне господарство%15XXпромисловість та будівництво%28XXсфера послуг%14XXРівень безробіття%9,8XXТемп інфляції%1,2XXДоходи держбюджетумлн. дол.2161000$/осіб7,03Витрати держбюджетумлн. дол.3455000$/осіб11,25Державний боргмлн. дол.13868460$/осіб45,14Обсяг грошей в обігумлн. дол.3435266000$/осіб11182Обсяг квазі-грошей в країнімлн. дол.3507896660$/осіб11419Обсяг споживчого кредитумлн. дол.12805000$/осіб42Вартість вільно акцій, що вільно продаютьсямлн. дол.4000000$/осіб13запаси валюти та золотамлн. дол.132030000$/осіб429,79Зовнішній боргмлн. дол.12250$/осіб0,04Джерело: www.cia.gov/cia/publications/factbook

1.2 Фактори і динаміка економічного росту

Після проголошення Б. Обамою у грудні минулого року в Копенгагені амбітної обіцянки по скороченню Сполученими Штатами шкідливих викидів вуглецю в атмосферу на 17% до 2020 року, Адміністрація США посилила вжиття комплексних внутрішньополітичних та економічних заходів, спрямованих на досягнення зазначеної мети і переведення економіки країни на екологічний цикл виробництва. Однак, опозиційно налаштовані сили в Конгресі США вважають, що наслідком підписання таких документів можуть стати погіршення ситуації на ринку праці США, підвищення цін на енергоносії, а також збільшення податкового тягаря для американських споживачів. Економіка США в липні-вересні 2014 року, за переглянутими даними, зросла на 2,5% в річному численні після зростання на 1,7% в II кварталі. За оцінками провідних економістів країни перебування, очікується, що ВВП США зросте в IV кварталі на 2,1%. А за весь 2014-й рік економісти прогнозують зростання економіки США на 2,7% (на початку року прогнозувалося зростання у 3%).

Водночас, відновлення економіки, яке почалося в червні 2013 року, все ще залишається повільним. Споживчі витрати, незважаючи на поступове зростання, як і раніше стримуються високим рівнем безробіття. Приблизно через півтора року після того, як рецесія була офіційно визнана завершеною, рівень безробіття становить 9,6%.

Інфляція, як зазначають в Федеральній резервній системі США, якийсь час залишатиметься стриманою. Базова інфляція склала всього 1,2% у період з січня по жовтень 2014 р., що є найнижчим рівнем за дев’ять років і нижче неофіційного цільового рівня ФРС, який складає приблизно 2,0%. Враховуючи перспективу того, що безробіття ще довгий час залишатиметься дуже високим, а інфляція — низькою, керівники ФРС підтвердили свої наміри зберігати короткострокові ставки на рекордно низькому рівні — 0-0,25% — протягом тривалого періоду часу.

В таблиці 1.3. проаналізуємо динаміку росту ВВП до 2014 року.

Таблиця 1.3

Динаміка ВВП США за останні 10 років

ГодВВП20049704,655200910052,06201010382,58201110798,74201211509,64201312237,31201413002,08201413644,43201214224,73201314239,63201414643,52

На рисунку 1.1 розглянемо ріст ВВП.

Фінансові ринки очікують, що ставка по федеральних фондах не буде підвищуватися протягом всього наступного року.

Рис.1.1. Динаміка ВВП США

Як видно з таблиці та рисунку, ВВП США постійно зростає, що свідчить про розвиток країни, збільшення виробництва, про економічну стабільність.

1.3 Стратегія економічного розвитку

Надзвичайно висока місткість внутрішнього ринку забезпечує США особливе місце у світовій економіці. Найвищий рівень ВНП у світі означає, що США витрачають найбільше на поточне споживання та інвестиції. Важливим чинником, що характеризує споживчий попит у США, є загальний високий рівень доходів порівняно з іншими країнами та наявність значного шару середнього класу, орієнтованого на високі стандарти споживання. У США щорічно закладається будівництво у середньому 1,5 млн. нових будинків, продається більш ніж 10 млн. нових легкових автомобілів та велика кількість інших товарів довготермінового користування. 60 % сімей у Сполучених Штатах мають річний дохід 40 тис. дол.

Промисловість США споживає приблизно третину усієї сировини, яку видобувають у світі. Країна має наймісткіший у світі ринок машин та обладнання. На його частку припадає більш ніж 40 % продукції машинобудування, що реалізується у розвинених країнах. Одночасно США закуповують четверту частину експорту машин і обладнання.

У США на початку 90-х років склалася прогресивна структура національної економіки, у якій переважає виробництво послуг. Його частка у ВВП — більше ніж 60 %, частка матеріального виробництва — 37 % і приблизно 2,5 % — продукція сільського господарства.

Сполучені Штати мають найбільший у світі науково-технічний потенціал, який сьогодні є вирішальним чинником динамічного розвитку економіки, та конкурентоспроможність. Щорічно асигнування на НДДКР у США перевищують аналогічні видатки Великобританії, Німеччини, Франції та Японії, разом узятих.

Американські корпорації міцно утримують першість у світі з таких напрямків НТП, як виробництво літаків і космічних апаратів, надпотужних комп´ютерів та їх програмного забезпечення, напівпровідників і новітніх потужних інтегральних схем, лазерної техніки, засобів зв´язку, біотехнології. На США припадає більше ніж половина значних нововведень всіх розвинених країн. У певному розумінні США є головним "інкубатором" технічних нововведень для усього світу.

РОЗДІЛ 2. ГАЛУЗЕВА структура ЕКОНОМІКИ

2.1 Первинний сектор (сільськогосподарське виробництво)

Висока продуктивність праці в сільському господарстві країни досягається:

) спеціалізацією ферм і територій;

) всебічною механізацією виробництва;

) ефективною організацією праці і

) наявністю сучасної інфраструктури (транспортне, паливно-енергетичне і комунікаційне забезпечення, розгалужена мережа сільськогосподарських коледжів, агрометеостанцій, дослідних установ, консультаційних пунктів тощо).

Ефективності сільського господарства сприяє і наявність розвиненого агропромислового комплексу, який включає виробництво сільськогосподарської техніки та хімікатів, зберігання, переробку, транспортування і збут продукції.

Як наслідок, зайнятість безпосередньо в сільському господарстві є мінімальною — 2,8 млн чоловік (1,4 млн фермерів і 0,8 млн найманих робітників) і продовжує зменшуватись. Тобто зараз на кожного працюючого припадає понад 70 га орних земель і 85 га пасовищ.

Землеробство і тваринництво займають приблизно однакове місце і є багатогалузевими.

В землеробстві на перше місце треба поставити виробництво кормового зерна — кукурудзи, ячменю і сорго. Важлива роль належить кукурудзі (збір 200-240 млн т, тобто до 2/5 світового збору). Вирощування її сконцентроване на Центральних рівнинах у межиріччі Огайо і Міссурі в так званому «кукурудзяному поясі» (штати Айова та Іллінойс і їх оточення). Це територія площею приблизно 600 тис. км кв, з вегетаційним періодом 150-200 днів, високими літніми температурами і опадами 600-1000 мм на рік, багатими на азот ґрунтами. Рівнинний рельєф сприяв механізації робіт. Район вважається батьківщиною механізації сільського господарства, яка розпочалася вже в другій половині XIX ст. Розораність досягає тут 80%. Американці пишаються своїм «кукурудзяним поясом» і вважають його найбільшим з найбагатших сільськогосподарських районів світу.

Як продовольче зерно вирощують пшеницю (збір до 75 млн т) і рис (до 8 млн т). «Пшеничний пояс» — це відомі американські степи-прерії, які простягаються у меридіональному напрямку від Техасу на півдні до кордону з Канадою на півночі вздовж 100-го меридіану західної довготи. Вони продовжуються і далі на територію Канади і там стали канадським «пшеничним поясом». Це також один з найуславленіших сільськогосподарських районів світу. Територія його більш посушлива (за рік випадає 250-500 мм опадів) і є зоною ризикованого землеробства. Проте вироблена місцева практика збереження вологи дозволяє мати стабільні урожаї. В південній частині «пшеничного поясу» вирощують озиму, в північній — яру пшеницю. Головними штатами його є Канзас і Північна Дакота. Рис вирощують на півдні в долині Міссісіпі та в Каліфорнії.

Загальний збір зерна досягає 360 млн т.

Серед олійних — соя, арахіс, соняшник і бавовник. Головна роль належить сої (3/5 світового збору) — культурі, яка була запроваджена в США тільки під час другої світової війни і яка перетворила їх з найбільшого імпортера на найбільшого експортера олійних у світі. Ареали вирощування сої — це «кукурудзяний пояс» (його стали називати навіть «кукурудзяно-соєвим») і долина Міссісіпі в межах Півдня.

В США культивують і цукрові буряки (Приозер’я, Гірські штати та Каліфорнія) і цукрову тростину (Флорида, дельта Міссісіпі і Гавайї). Виробництво цукру — одне з найбільших у світі. Разом з тим, США є імпортером цукру з інших країн.

Збір картоплі, як і її споживання, порівняно незначні. Проте вирощування овочів і фруктів є одним з найбільших у світі. П’ятдесят років тому їх вирощували на кожній фермі, зараз тільки на спеціальних фермах і в спеціалізованих зонах. Значна протяжність країни з півночі на південь дозволяє постачати свіжу продукцію упродовж всього року. Спеціалізованими районами овочівництва і садівництва стали південне узбережжя великих озер, Приатлантична низовина, Флорида, узбережжя Ґалфу, Каліфорнія, штати Ореґон і Вашингтон.

Серед технічних культур найбільше значення мають тютюн і бавовник. США є одним з провідних їх виробників. Тютюн вирощують по обидва боки Аппалачських гір у штатах Північна Кароліна і Кентуккі. «Бавовницький пояс» — колись суцільна смуга Півдня від Атлантичного океану до Техасу — тепер перемістився в західному напрямку і перетворився на декілька розірваних ареалів у долині Міссісіпі, штатах Техас, Нью-Мексико, Арізона і Каліфорнія.

Тваринництво США характеризується великим поголів’ям (понад 100 млн голів великої рогатої худоби, з них 10 млн — молочні корови, 60 млн голів свиней, 6,2 млрд бройлерів), високою продуктивністю і міцною кормовою базою (комбікорми, сіяні трави, грубі пасовища). Молочні зони формуються навколо великих метрополітенів. На Північному Сході і в Приозер’ї вони зливаються. Західне Приозер’я, особливо штат Вісконсін, є основним постачальником масла і твердих сирів. Вирощування свиней — спеціалізація «кукурудзяного поясу».

Рибальство є також розвиненою галуззю господарства США. Щорічний вилов риби — 5-6 млн т.

Таблиця 2.1

Основні показники сільського господарства США в 2014 р.

Всьогона душу населенняод. вим.кіль-тьод. вим.кіль-тьРівень розвитку:ХХХХВВП сільського господарствамлн. $195554,37$/нас.636,57Зайнятість в сільському господарствітис. роб.921,60нас./роб.33,33Продуктивність праці$/роб.212,19ХХВиробництво основних продуктівХХХХЗерно, всьоготис. т60314,3кг/осіб1,96М’ясо, всьоготис. т11450кг/осіб0,37Фрукти та овочі, всьоготис. т235011,62кг/осіб7,65Коренеплоди (картопля, маніок, ямс ін.)тис. т19569,1кг/осіб0,64Бобові (квасоля, горіх, нут ін.)тис. т76108кг/осіб2,48Оліє місткі (в перерахунку на олію)тис. т183404кг/осіб5,97Цукрові рослини (очерет, буряки)тис. т5503кг/осіб0,18Молоко, всього (всі види)тис. т7003кг/осіб0,23Яйця курячі, качкитис. т5349,1кг/осіб0,17Стимулюючи (смакові)тис. т334кг/осіб0,01Тютюнтис. т2744кг/осіб0,09Волокнисті (бавовна, льон, джут ін.)тис. т2566,45кг/осіб0,08Вилов рибитис. т83108кг/осіб2,71Джерело: #»justify»>2.2 Вторинний сектор (промисловість та будівництво)

Добувна промисловість.

структура корисних копалин, що їх видобувають США, за вартістю на 3/4 складається з палива, на 9% — з неметалевої сировини і на 7% з руд металів. Видобуток кам’яного вугілля становить 820 млн т, нафти — 360 млн т, природного газу — 550 млрд м куб, залізної руди — 60 млн т.

Головним вугільним басейном є Аппалачський. За розмірами, геологічними умовами та якістю вугілля, за вигідністю розташування (щодо Північного сходу і Приозер’я), а також за кількістю вже видобутого вугілля він не має рівних у світі. Нафту і природний газ видобувають у чотирьох районах: Ґалф, Мідконтинент, Каліфорнія, Аляска. Упродовж восьми десятиліть найбільшою є частка Ґалфу і Мідконтиненту. Як і Аппалачський вугільний, ці нафтові басейни належать до найбільших у світі і характеристики їх дуже позитивні. І зараз тут добувається 2/5 нафти і 4/5 природного газу країни. Експлуатація покладів нафти на Алясці розпочалася в 70-ті роки, нині частка штату перевищує 1/4. Інтенсивно експлуатуються шельфові родовища Каліфорнії і, особливо, Ґалфу.

Нафтопереробні підприємства США працюють на власній та імпортній сировині. На місці переробляється приблизно половина видобутку. Головний потік сирої нафти і нафтопродуктів з Ґалфу і Мідконтиненту направляється на Північний Схід і в Приозер’я. Використовують трубопроводи і танкери (морем навколо Флориди). Північноаляскинська нафта передається трансаляскинським нафтопроводом від затоки Прадхо на півночі до незамерзаючого порту Валдіз на півдні, а звідти танкерами в Тихоокеанські штати і через Панамський канал — в порти Ґалфу і Північного Сходу. Головними «коридорами» транспортування природного газу з Ґалфу і Мідконтиненту на Північний Схід та в Приозер’я стали берегові низовини і долини річок Міссісіпі та Огайо. Розглядаються різні варіанти передачі природного газу з Аляски, поклади якого там дуже значні.

Головний залізорудний басейн США лежить біля озера Верхнього. Він один з найбільших у світі й інтенсивно експлуатується вже понад 100 років. Уран і більшість руд кольорових і рідкісних металів видобувають у Кордильєрах, фосфорити — на Флориді і в штаті Північна Кароліна, калійні солі — в штаті Нью-Мексико.

Енергетика.

Щорічне споживання енергоресурсів у перерахунку на умовне паливо на душу населення в США перевищує 10 т, при 5-6 т у Західній Європі та Японії. Широке використання нафти і природного газу почалося в США вже у 20-х роках (в Західній Європі та Японії — лише на початку 60-х). зараз в енергобалансі частка нафти становить 40%, природного газу — 25, вугілля — 23, гідро-, атомної і геотермальної енергії — 12%. Вугілля використовується перш за все як паливо на теплових електростанціях, природний газ — у комунальному господарстві та, частково, в місцях видобутку на ТЕС, нафта — як пальне для двигунів.

Обробна промисловість США зародилась у Новій Англії і згодом поширилась на весь Північний Схід, а потім і в Приозер’я. Вже перед першою світовою війною тут сформувався величезний «промисловий пояс»: Бостон-Балтімор-Сент-Луїс-Мілуокі. Південь та Захід довгий час відставали в промисловому розвитку. Впродовж другої половини XX ст. становище змінилося. Якщо в 1950 р. на Північ припадало 72% продукції обробної промисловості, на Південь — 20 і на Захід — 8%, то в 1993 p., відповідно, 49, 34 і 17%. Тобто сучасне розміщення обробної промисловості практично збігається з розміщенням населення. На Півночі, як і раніше, вона зосереджена в «промисловому поясі». На Півдні найбільші її осередки є на Аппалачському Підмонті і на узбережжі Ґалфу, на Заході — в Каліфорнії. Крім того, на Півдні і Заході існують також значні відособлені промислові центри.

Ще одним важливим зрушенням у розміщенні обробної промисловості в США у другій половині XX ст. став «рух у передмістя». Історично головними осередками її були внутрішні зони міст, тепер більше 1/2 виробництва знаходиться в передмістях. Найбільшими промисловими центрами США є консолідовані метрополітени Нью-Йорка, Чикаго і Лос-Анджелеса. Причому в другій половині XX ст. Лос-Анджелес обпттав Чикаго, а потім і Нью-Йорк і вийшов на перше місце. «Другий ешелон» промислових метрополітенів становлять Філадельфія, Клівленд, Детройт, Мілуокі, Міннеаполіс-Сент-Пол, Сент-Луїс, Даллас, Сан-Франциско та Сіетл. У кожному з них в обробній промисловості зайнято понад 200 тис. чоловік. В цілому ці 12 метрополітенів зосереджують 3/10 усіх зайнятих в обробній промисловості США.

Географія окремих галузей обробної промисловості США має такі особливості.

Розміщення харчової промисловості збігається в цілому з розміщенням споживчих ринків (метрополітени) і в значно меншій мірі з сировинними зонами.

Текстильна промисловість — найстаріша галузь, зародилася в XIX ст. в Новій Англії. На початку XX ст. Нова Англія була одним з найбільших у світі районів бавовняного і вовняного виробництва, американським Ланкаширом і Йоркширом. Але в першій половині XX ст. мала місце знаменита «втеча на південь» — переміщення галузі на Аппалачський Підмонт, «де були бавовна, дешеві робочі руки і не було профспілок».

Найбільшим центром швейної промисловості історично був Нью-Йорк з його величезним попитом і дешевою робочою силою жінок-іммігрантів. зараз пошиття одягу, виробництво трикотажу і килимів значною мірою змістилося в «текстильні штати» Аппалачського Підмонта.

Шкіряно-взуттєві підприємства розміщені на Північному Сході і в Приозер’ї.

Розміщення потужностей лісозаготівель і деревообробки відповідають географії лісових ресурсів. Найбільшу роль тут відіграють тихоокеанський Північний Захід і південноатлантичні штати. Останні є також головним районом меблевої і целюлозно-паперової галузей. Значна частина меблів виробляється у великих метрополітенах. Щорічні заготівлі деревини — 450 млн м куб, виробництво паперу і картону — 70 млн т. Поліграфія є прерогативою великих міст, в ній домінують Нью-Йорк, Чикаго і Лос-Анджелес.

У розміщенні хімічної промисловості найістотніше значення мали орієнтація її «верхніх поверхів» на споживача, тобто на великі міста, і перехід від вуглехімії до нафтогазохімії. В другій половині XX ст. в розміщенні цієї галузі різко зросло значення Півдня. зараз хімічна промисловість розміщена приблизно порівну між середньо-атлантичними штатами, Ґалфом, Приозер’ям і Аппалачським Підмонтом. Найбільша концентрація виробництва має місце в консолідованих метрополітенах Нью-Йорка і Філадельфії та на узбережжі Ґалфу.

Чорна металургія США декілька разів змінювала свою геогра¬фію. Зародилась вона в штаті Пенсільванія на східних схилах Аппа-лачських гір. Згодом центри її перемістилися у вугільні райони західних схилів. Провідну роль почав відігравати Піттсбурґ і його оточення. Новим етапом стала поява великих центрів чорної мета¬лургії на південних берегах великих озер — Буффало, Клівленд, Детройт, Чикаґо, які знаходилися на шляхах між аппалачським вугіллям і залізною рудою озера Верхнього. Після другої світової війни були побудовані металургійні комбінати на Атлантичному узбережжі — Спарроус-Пойнт (поруч з Балтімором) і в Моррісвіллі (біля Філадельфії), розраховані на імпортну залізну руду. Наступна деконцентрація галузі мала місце не за рахунок будівництва нових комбінатів, а за рахунок «міні- і мідізаводів», які працюють на металоломі, привізному чавуні і залізорудних окотках. Розміщення їх орієнтоване на споживача. Виплавка сталі становить до 90 млн т на рік, а імпорт її — 1/5 споживання.

Підприємства кольорової металургії тяжіють до місць видобутку руди або до портів, що отримують імпортну сировину. З великих метрополітенів тільки Нью-Йорк, Балтімор і Сент-Луїс можна вважати центрами цієї галузі. Як сфера виробництва, кольорова металургія найбільш характерна для Гірських штатів. Особливе місце займає алюмінієва промисловість. За своїми масштабами (виплавляють 5 млн т алюмінію на рік) вона є найбільшою в світі і водночас не має внутрішньої сировинної бази, працюючи на імпортних бокситах і глиноземі. Виготовлення глинозему з бокситів зосереджене в портах Ґалфу. Металічний алюміній отримують на заводах у районах, багатих на дешеву електроенергію: тихоокеанський Північний Захід, Ґалф і долини річок Оґайо і Теннессі.

Металообробка і машинобудування — ключова і найбільша галузь обробної промисловості США. В ній зайнято 7,1 млн чоловік, або 37% від загальної кількості зайнятих в обробній промисловості.

Загальне машинобудування, тобто виготовлення металообробного устаткування, двигунів, турбін, машин для інших галузей промисловості, для сільського господарства, будівництва і гірничої справи, конторського, торгового і побутового обладнання — найбільш характерне для Приозер’я і Північного сходу. Виробництво електротехніки також розмістилося головним чином у названих районах. Це великі території і всередині них виробництво окремих видів машин має свою внутрішню географію, зумовлену історією виникнення і характером ринків збуту.

Електронне машинобудування, включаючи електронні компоненти, електронно-обчислювальну техніку, засоби зв’язку і прилади, яке виникло після другої світової війни, перетворилося тепер на величезну сферу зайнятості (понад 1,1 млн чоловік). Особливістю його розміщення стала концентрація не тільки в старих промислових районах Північного сходу та Приозер’я, а й в нових — на Півдні та Заході. За межами «промислового поясу» Півночі особливо значну роль стали відігравати штати Каліфорнія, Техас і Флорида, а серед метрополітенів — Лос-Анджелес, Сан-Хосе, Даллас, Міннеаполіс — Сент-Пол.

У транспортному машинобудуванні домінують автомобільна і авіаракетна галузі. Автомобілебудуванню належить особливе місце в господарстві США. Серійний випуск автомобілів, розрахований на масового споживача (так зване «сімейне авто»), розпочалося в США ще в роки першої світової війни, тоді як у Західній Європі та Японії це сталося майже на півстоліття пізніше. Виробництво літаків, як галузь машинобудування, особливо швидко розвивалась в роки другої світової війни, а ракет і космічної техніки — в 60-х роках. зараз у цих галузях зайнято, відповідно, 540 і 130 тис. чоловік. Географія їх формувалась поступово в міру розширення і диференціації виробництва. Авіабудування виникло на Півночі, але вже між двома світовими війнами в значній мірі перебазувалось у штати Каліфорнія і Вашингтон на Заході, а згодом і на Південь. Найбільшими його центрами є метрополітени Лос-Анджелеса і Сіетла на Тихоокеанському узбережжі, Сент-Луїса, Уїчіто, Далласа-Форт-Уерта і Атланти — у внутрішній частині країни, а також Колумбуса в штаті Оґайо і Хартфорда в штаті Массачусетс.

Географія виробництва ракет і космічної техніки є ще більш широкою. На Тихоокеанському узбережжі центрами цієї галузі стали метрополітени Лос-Анджелеса, Сан-Хосе, Сакраменто, Сан-Дієґо і Сіетла, на Півдні — Хантсвіпла, Орландо, нового Орлеану. На Півночі вона є в багатьох великих метрополітенах, а в Гірських штатах — у малих вузькоспеціалізованих містах. Суднобудування в США, крім військового, займає порівняно скромне місце. Військові верфі зосереджені на півдні Нової Англії, на берегах Чесапікської затоки і затоки П’юджет-Саунд.

Таблиця 2.2

Основні показники промисловості США в 2014 р.

Всьогона душу населенняод. вим.кіль-тьод. вим.кіль-тьРівень розвитку:ХХХХВВП промисловостімлн. $3093300$/нас.100,69Зайнятість в промисловостітис. роб.6144нас./роб.5,00Продуктивність праці$/роб.503,46ХХВиробництво основних продуктівХХХХЕлектроенергіямлрд. кВт-ч2823кВт-ч/осіб0,09Видобуток нафтимлн.т277,2кг/осіб0,01Споживання нафтимлн.т875,00кг/осіб0,03Видобуток природного газумлн. м3275м3/осіб0,01Споживання природного газумлн. м3367,00м3/осіб0,01Видобуток вугіллямлн.т993кг/осіб0,03Споживання вугіллямлн.т944,00кг/осіб0,03Чавун та феросплавимлн.т675,00кг/осіб0,02Стальмлн.т644,00кг/осіб0,02Алюмінійтис. т345,00кг/осіб0,01Цементтис. т256,00кг/осіб0,01ін.тис. т5678,00кг/осіб0,18Джерело: USGS: Mineral Yearbook 2013-2014

2.3 Третинний сектор (сфера послуг)

У цій сфері господарства зайнято майже 2/3 працюючого населення і вона складається з великої кількості напрямків, галузей і окремих видів. Головними її підрозділами є торгівля, фінанси і послуги. Послуги в свою чергу поділяють на ділові (бізнесові), видовищні й рекреаційні та професійні. За кількістю зайнятих у кожному підрозділі переважають «нижні поверхи», представлені дрібними підприємствами повсюдного поширення і розміщення яких збігається з розміщенням населення (споживача). Це перш за все роздрібна торгівля і громадське харчування, шкільна освіта, медицина, автосервіс і персональні послуги.

Таблиця 2.3

Основні показники сфери послуг США в 2014 р.

Всьогона душу населенняод. вим.кіль-тьод. вим.кіль-ть12345Рівень розвитку:ХХХХВВП сфери послугмлн. $4430000$/нас.144,21Зайнятість в сфері послугтис. роб.20275,2нас./роб.0,66Продуктивність праці$/роб.218,493529ХХТранспортХХХХДовжина залізницітис. км194731км/100км кв.0,80Довжина автомобільних дорігтис. км100км/100км кв.0,00в т.ч. з твердим покриттям%73Довжина судноплавних річоктис. км40-Довжина газопроводівтис. км600-Довжина нафтопроводівтис. км30-Кількість легкових автомобілівтис. шт.694221шт/100 мешк0,23Кількість аеропортівшт.16Зв’язокХХХКількість стаціонарних телефонівтис. шт.908798шт/100 мешк0,30Кількість стільникових апаратівтис. шт.10005670шт/100 мешк3,26Кількість користувачів Інтернетутис.657432од/100 мешк0,21Кількість поштових відправленьтис.124379566од/100 мешк40,49ПослугиХХХВитрати на освіту% ВВП5$/нас.221500,00Витрати на охорону здоровя% ВВП7$/нас.310100,00Витрати на НДДКР% ВВП4$/нас.177200,00Військові витрати% від ВВП15$/нас.664500,00Чисельність арміїтис. осіб354вій/100 мешк1,15ТуризмХХХХІноземні туриститис. осіб45500тур./100мешк.148,21Прибуток від вїздного туризмумлн. $72200$/нас.2,35Виїздні вітчизняні туриститис. осіб58300тур./100мешк.189,90Витрати від виїздного туризмумлн. $65432$/нас.2,13Джерело: USGS: Mineral Yearbook 2013-2014

В населених місцях США сформувалася своя ієрархія центрів, у яких розміщені підприємства повсюдних видів нематеріальної діяльності: загальний центр, його підцентри, центри окремих територій і просто окремі підприємства. Чим більше населене місце, тим складніша ця ієрархія. Центри бувають як «вузловими» — на перехрестях вулиць, так і «лінійними». Найбільш поширеною лінійною формою є так звані «торгові вулиці», де концентруються торгівля, послуги і видовища. Нерідко на них заборонено рух транспорту. Субурбанізація поставила на порядок денний проблему обслуговування передмість. Вихід було знайдено у створенні так званих супер- і гіпермаркетів. Це величезні торгово-розважальні комплекси під одним дахом з місцями для одночасного паркування тисяч автомобілів.

РОЗДІЛ 3. КРАЇНА В СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

3.1 структура зовнішньої торгівлі

У 2014 р. експорт товарів та послуг склав 1,377 трлн. дол., імпорт — 2,19 трлн. дол.

Ключові партнери та торговельний оборот за даними на 2011 р.:

·Канада (562,0 млн. дол.)

·Китай (386,7 млн. дол.)

·Мексика (347,3 млн. дол.)

·Японія (208,1 млн. дол.)

·Німеччина (144,0 млн. дол.)

Основні торговельні партнери в 2014 р.:

в імпорті:

·Канада 21,4%

·Мексика 11,7%

·Китай 5,6%

·Японія 5,4%

·Великобританія 4,3%

·Німеччина 4,3%

в експорті:

·Канада 15,7%

·Мексика 10,6%

·Японія 7,4%

·Німеччина 4,8%

Таблиця 3.1

Зовнішня торгівля США в 2014 р.

Од. вим.ЕкспортІмпортТоргівля товарамимлн. долл.10774561095409Торгівля послугамимлн. долл.199653,2871091Товарна структура:Х100%100%Продовольчі товари%116руди та метали%2323паливо та енергетика%3545хімічна продукція%106машини та обладнання%73споживчі товари%27ін.%1210Географічна структураХ100%100%Канада%1910,3Мексика%135,6Китай%74,1Японія%57,7Великобританія%410,2ін.5262,1Джерело: #»justify»>Як видно з рисунку та таблиці, імпорт становить більшу частину ніж експорт. Найбільші показники по імпорту це- нафтові продукти, машини та запчастини до них, електроапаратура, медикаменти тощо. В складі експорту найбільшу частку становлять такі товари — товари не спеціального призначення, нафтопродукти, автомобілі,, інструменти, які використовуються в медичній галузі тощо.

3.2Іноземні інвестиції та державний борг

За даними Бюро Економічного Аналізу Bureau of Economic Analysis (входить до складу Міністерства Торгівлі США Department of Commerce), наприкінці 2014 року обсяг іноземних інвестицій в США склав $ 12.7 трлн. Це на $ 2.7 трлн. перевищує обсяги капіталовкладень, зроблених американськими інвесторами в інших державах.

структура інвестицій в США виглядає наступним чином: американські акції та цінні папери, якими володіють приватні особи — майже $ 4.4 млрд.; інші активи (у тому числі валюта), якими володіють приватні особи — трохи більше $ 3.5 млрд.; державні цінні папери — більше $ 2.8 трлн., прямі інвестиції — понад $ 1.87 трлн.

структура американських інвестицій дещо інша. Головна відмінність — американські компанії значно частіше роблять прямі інвестиції ($ 2.45 трлн.). Зокрема, американські інвестори володіють іноземними акціями та іншими цінними паперами на загальну суму приблизно $ 4 трлн.

Таблиця 3.2

Основні фінансові показники США в 2014 р.

ВсьогоНа душу населенняСальдо торгівельного балансу (+,-)млн. долл.6894$/нас.22,45Сальдо платіжного балансу (+,-)млн. долл.7600$/нас.24,76Інфляція%2,1ХХІнвестиції в країну (+)млн. долл.12700$/нас.41,37Інвестиції із країни (-)млн. долл.10000$/нас.32,57ПІІ всьогомлн. долл.2700$/нас.8,8Зовнішній боргмлн. долл.12250$/нас.39,9Джерело: #»justify»>Обсяг інших іноземних активів (включаючи валюту) оцінюється в $ 3.2 трлн.

Динаміка іноземних інвестицій в США і американських інвестицій в економіки інших країн розвивається нерівномірно. Наприклад, У 1997-2001 роки американські закордонні капіталовкладення набагато перевищували інвестиції іноземців у США. У 2002 — початку 2009 року, сторони помінялися місцями: вкладення іноземців в економіку США перевищували американські інвестиції за кордон. Наприкінці 2009 року та по сьогоднішній день обсяги інвестицій зрівнялися, і експорт капіталу з США знову збільшився.

3.3 Конкурентноспроможність і міжнародна співпраця

Серед держав, які демонструють високі темпи зростання інноваційної активності та інтенсивне нарощення показників якісного економічного зростання і міжнародної конкурентоспроможності, варто виокремити США, Фінляндію, Ізраїль, Ірландію. Закономірно, що фундаментальною основою лідерства США у світовій економіці є інноваційний потенціал країни. Саме у США сформована високорозвинена і багаторівнева національна інноваційна система, яка, без сумніву, є основою світових стандартів у цій сфері. Завдяки ефективному ресурсному забезпеченню інновацій, якісному інституціональному середовищу, динамічно функціонуючим механізмам взаємодії окремих елементів національної інноваційної системи країна є технологічним лідером у світі. Пріоритетним напрямком соціально-економічного розвитку США є нарощення інвестицій в освіту, людський капітал, нематеріальні активи, визначальною функцією держави є формування сприятливого середовища для нарощення інноваційного потенціалу. Як відомо, США лідирують у конкурентоспроможності макротехнологій, зокрема у таких високотехнологічних сферах, як напівпровідникові матеріали і мікросхеми, програмне забезпечення, композиційні матеріали, штучний інтелект, надшвидкі ЕОМ, біотехнології та новітня медична техніка. таким чином, економіка США найбільшою мірою освоює початкові стадії світового науково-технологічного циклу, отримуючи від цього найвищу інноваційну квазіренту у вигляді надприбутків .

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження було встановлено такі факти:

США — найбільш потужна в економічному і військовому відношенні держава сучасного світу. США помітно перевершують всі інші країни світу за розмірами ВНП, промислового і сільськогосподарського виробництва, обороту зовнішньої торгівлі і вивозу капіталу, продуктивності праці в основних галузях господарства. У той же час США є найбільшим світовим боржником. Для порівняння, якщо кожен росіянин винен біля 840 доларів, то кожен американець повинен більше 15000 доларів.

За розмірами промислового виробництва США перебувають на 1 місці в світі. Свою роль при цьому зіграли відсутність перешкод для розвитку капіталізму, відносна легкість захоплення індіанських земель, масовий приплив переселенців з Європи, вигідне економіко-географічне положення, відсутність агресивних сусідів, розміщення території США в помірних і субтропічних зонах зі сприятливими для життя та сільськогосподарського виробництва кліматичними умовами , багаті сировинні ресурси.

Рівень розвитку капіталізму в США виявляється у вельми високого рівня концентрації виробництва та централізації капіталу. На підприємствах 50-ти найбільших промислових корпорацій (більш ніж в 300 тис. фірм) працює 17% всіх зайнятих в обробній промисловості, і вони дають приблизно 25% всієї її продукції. Ще вища концентрація виробництва в окремих галузях. Так чотири найбільші монополії дають 93% випуску автомашин,67% — літаків, 77% — авіаційних двигунів, 47% — суден, 62% — ракет і космічних двигунів, 45% — сталі. Аналогічна картина спостерігається в сільському господарстві. Двадцять провідних груп контролюють понад 70% банківських активів, 85% основних фондів промисловості. Серед них особливо виділяються "сімейні" групи Морганів і Рокфеллерів. У той же час в США є безліч дрібних підприємств (до 200 тисяч), тисячі з яких щороку з’являються і зникають.

Чималу роль в економіці США відіграє держава. Вона вкладає великі кошти в розвиток інфраструктури, включаючи спорудження систем федеральних автомагістралей, регулює розміри і структуру сільськогосподарського виробництва і зовнішньої торгівлі, здійснює військові програми, широко фінансує науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Держава надає допомогу як безоплатну, так і у вигляді кредитів різним країнам світу, здійснює інвестиції в економіку низки країн світу. Але основна частка прямих інвестицій здійснюється приватними інвесторами (до 80%). У цілому вплив американських монополій поширюється більш ніж на 100 країн світу.

Найбільшими транснаціональними компаніями США є: "Дженерал моторз корпорейшен" випускає вантажні і легкові автомобілі, двигуни для авіації і флоту, танки, ракети, системи наведення для ракет і т.д. має 80 підприємств у США і 50 зарубіжних дочірніх компаній; "Форд мотор компанії" — випускає автомобілі, танки, має сталеливарні заводи, 15 компаній за кордоном; "Крайслер корпорейшен" — 13 зарубіжних фірм, виробництво автомобілів, танків, ракет, снарядів; "Ексон корпорейшен" — найбільша в світі нафтова корпорація, що здійснює операції більш ніж в 100 країнах світу; "Мобіл корпорейшен" здійснює видобуток нафти і газу майже в усіх розвинених країнах; "Дженерал електрик К" — виробництво практично всіх видів електротехнічного обладнання військового і промислового призначення. Має 230 підприємств в США і 135 підприємств в 25 зарубіжних країнах; "Інтернешнл бізнес мешінз" — ІБМ — найбільший в світі виробник лічильно-обчислювальної техніки. Має великі заводи в 14 зарубіжних країнах і збутові філії в 124 країнах; "Філіп Морріс" — виробництво тютюнових виробів. Поставляє свою продукцію практично в усі країни світу. У 25 країнах Концерн веде виробництво на власних підприємствах і більш ніж в 40 країнах налагоджений випуск сигарет на його ліцензії.

Досить характерна для США масове безробіття. У США вважають, що наявність безробітних, що становлять 3-4% економічно активного населення США є нормальною ситуацією. Але зазвичай безробітних значно більше (близько 10% економічно активного населення). На початок нинішнього тисячоліття в Америці в середньому налічувалося 11-12 млн. безробітних. Але для деяких груп населення рівень безробіття значно вищий за середній. Так, серед молоді вона перевищує 12%, а серед афроамериканців і латиноамериканців приблизно 20%.

За характером своєї економіки США — це індустріально-аграрна країна, в якій високо розвинені як промисловість, так і сільське господарство й дуже велике значення невиробничої сфери, зокрема сфери обслуговування населення. Для галузевої структури виробництва характерне зростаюче переважання обробної промисловості над сільським господарством і видобувною промисловістю, число зайнятих у яких все зменшується.
У ВНП США 2% доводиться на первинний сектор (сільське і лісове господарство, рибальство), 29% на вторинний сектор (промисловість і будівництво), 69% на третинний сектор (сфера послуг). Слід зазначити, що поділ за секторами вельми умовний, іноді в первинний сектор включають видобувну промисловість. Однак настільки низькі частки сільського господарства і видобувної промисловості зовсім не означають, що вони слабко розвинені або не мають великого значення для країни. Навпаки, за розмірами їх продукції США стоять на одному з перших місць у світі. Вони не тільки забезпечують своє населення продуктами харчування, але і мають значний надлишок для вивезення за кордон.


список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.США в поисках ответов на вызовы XXI века (социально-экономический аспект) / Под ред. Э.В. Кириченко. — М.: ИМЭМО ран, 2014. — 290 с.

2.Клинов В.Г. Большие циклы конъюнктуры мирового хозяйства. — М.: ВНИИПИ, 1992. — 265 с.

.Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. — М.: Наука, 1999. — 448 с

.Яковец Ю.В., Кузык Б.Н., Кушлин В.И. Прогноз инновационного развития России на период до 2050 года с учетом мировых тенденций // Инновационная Экономика. — 2009. — №1 (78). — С. 44-53.

.Сацик В.І. Теоретико-методологічні погляди на циклічність у розвитку економічних систем // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, Право). Наук. журнал. Вип. 1-2 / Голов. ред. О.П. Степанов. — К.: НАУ, 2004. — С. 46-52.

.Crafts Nicholas. Globalization and Growth in the Twentieth Century // IMF Working Paper No. 00/44. Research Department. IMF. — 2000. — March. — 76 p.

.#»justify»>.#»justify»>.www.intertrends.ru

.www.cia.gov.

.www.fao.org.

.www.comtrade.un.org.

.www.iformatsiya.ru.

.Monthly Bulletin of Statistics, UN, New York. — 2014. — №6. — Р.128.

.LNG expands in Australia: explosive growth // Economist. — 2013. — № 21. — Р. 212-217.

.us-america.ru

.top.rbc.ru/economics

.forexaw.com

.www.voanews.com

ДОДАТКИ

Додаток А -Національна символіка США

Державний прапор

Державний герб

Додаток Б — Територіально-адміністративний поділ США

Додаток В

Учебная работа. Економічна характеристика США

Учебная работа. Економічна характеристика Марокко

Економічна характеристика Марокко

Економічна характеристика Марокко

Вступ

Марокко — аграрна країна, що розвивається. Марокканська економіка розглядається як відносно ліберальна економіка, що функціонує на основі закону попиту і пропозиції. З 1993 року тут проводиться політика приватизації, унаслідок чого деякі сектори економіки перейшли з державного управління в приватні руки. ВВП в 2014 році склав 91,7 млрд. дол. (по паритету купівельної спроможності — 153,8 млрд. дол., 4900 дол. на душу населення), з яких 31,6% створюється промисловістю, 17,1% — сільським господарством, 51,4% — сферою послуг.

При цьому, її економіка вважається достатньо балансованою, тобто оптимально поєднує різні галузі з метою забезпечення найвищого рівня її загальної конкурентоспроможності.

Актуальність обраної теми, пояснюється ще й тим, що рівень життя в Марокко на сьогоднішній день є одним з найвищих в світі, а досягти цього можна було за умов досить потужного економічного розвитку.

Ступінь вивчення проблеми економічного розвитку Марокко показує, що останнім часом вона отримала новий поштовх до аналізу серед науковців. Так можна виділити праці таких вчених як: Строгов М., Сашин Г.З., (які досліджували проблеми соціально-економічного розвитку країни), Мазуров Ю.Л, Говор Є.В., Масов А.Я. (які досліджували проблеми економічного розвитку в регіональному розрізі) та ін. Разом з тим, багато питань економічного розвитку, економічної політики, особливо зовнішньої, залишається на сьогодні не достатньо вивченими.

Обєктом дослідження є економічна система Марокко, її розвиток та процес управління нею.

Предметом дослідження є механізми забезпечення сталого економічного розвитку країни та ефективність збалансованого розвитку різних галузей економіки.

Метою роботи є аналіз економічного розвитку Марокко та виокремлення його особливостей та характерних рис.

В процесі дослідження потрібно вирішити такі завдання:

проаналізувати основні економічні показники розвитку Марокко;

визначити фактори і динаміка економічного розвитку;

обґрунтувати стратегію економічного розвитку країни;

оцінити галузеву структуру економіки Марокко, в тому числі сільськогосподарське виробництво, промисловість та сферу послуг;

дати характеристику структури зовнішньої торгівлі Марокко;

проаналізувати рівень іноземних інвестицій та державного боргу країни;

визначити місце Марокко в конкурентному середовищі міжнародної економічної спільноти.

Теоретико-методологічну базу дослідження склали наукові роботи та періодичні видання з теми дослідження, а також статистичні дані таких міжнародних організацій як: СОТ, МВФ, ЦРУ, МБРР, АСЕАН, ООН тощо.

Під час проведення дослідження були використанні такі методи: аналізу, порівняльний, статистичний, історичний, конкретно-описовий тощо.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що був проведений комплексний аналіз економічної ситуації Марокко, її економічної політики та основних показників розвитку, який обєднав у собі дані багатьох розрізнених організацій, світових форумів тощо і дав змогу комплексно підійти до проблеми визначення місця Марокко в конкурентоспроможному середовищі розвинутих країн світу.

практична значимість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використанні при підготовки методичних та дидактичних матеріалів для відповідних дисциплін, а також з метою проведенні подальших наукових досліджень.

робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків; містить сторінок тексту, 4 рисунки, 9 таблиць. Список використаної літератури містить 25 найменувань.

Розділ 1. Макроекономіка країни

.1 Основні економічні показники

Марокко — африканська держава, розташована у північно-західній частині африканського континенту, відокремлена від Європи Гібралтарською протокою. На півночі Марокко омивається Середземним морем, на заході — Атлантичним океаном. На сході і південному сході Марокко межує з Алжиром. Тури в Марокко популярні серед французів та іспанців, полюбилася ця країна і українцям.

Загальна площа Марокко — 446550 кв. км. Берегова лінія Марокко дуже довга і становить 1835 км.

Марокко, після майже півстолітнього перебування під протекторатом Франції, здобуло незалежність у березні 1956 року. На півночі країни залишилися невеликі іспанські анклави — міста Мелілья і Сеута та низка дрібних острівців у Середземному морі. Посилаючись на свої історичні права, Марокко встановило контроль над колишньою іспанською колонією Західною Сахарою (у 1976 році — у її північній частині, у 1979 році — південній). Нині, з міжнародно-правової точки зору, Західна Сахара залишається спірною територією [20, c. 281].

Відповідно до державного устрою, Марокко — конституційна демократична і соціальна монархія, у якій народ реалізовує свій суверенітет через волевиявлення шляхом референдумів або через конституційні установи.

Населення Королівства Марокко складає близько 32,4 млн. осіб, з яких 99% — араби та бербери, решта — іспанці, французи та євреї (табл. 1.1). Лише шоста частина населення — люди віком понад 50 років. 53% населення мешкає в містах. Понад 2 млн. вихідців з Марокко легально проживає за кордоном, головним чином — в Західній Європі (Франція, Нідерланди, Бельгія, Іспанія).

Таблиця 1.1. Населення Марокко в 2015 р.

Назва показникаОдиниці виміруВсього123Чисельністьмлн. осіб32,4Густота населенняосіб./кв. км55Народжуваністьосіб/1000 жит. (%)19,19Смертністьосіб./1000 жит. (%)4,75Природній прирістосіб/1000 жит. (%)2,0Механічний прирістосіб/1000 жит. (%)1,06Середня тривалість життяроків69Сумарний коефіцієнт народжуваностідітей/жінок2,21Рівень урбанізації (питома вага міського населення)%58

Внутрішньо-економічна ситуація зумовлюється тим, що Марокко є аграрною країною з відносно розвиненими гірничо-видобувною та деякими галузями переробної промисловості (текстильна, хімічна, харчова, шкіряна, фармацевтична). Королівство володіє 70% світових запасів високоякісних фосфатів, посідає перше місце у світі за їх експортом та третє — за обсягами видобутку. Інформація стосовно золотовалютних запасів країни є конфіденційною та не подається в офіційних публікаціях.

За індексом людського розвитку ООН Королівство Марокко займає 124 місце. У 2014 році ВВП країни склав 151,4 білліона дол. США. ВВП на душу населення — 4800 дол. США (табл. 1.2). Джерелами формування валового внутрішнього продукту є сектор послуг (торгівля, транспорт, зв’язок) — 35,5%, промисловість (шахти, енергетика, обробна промисловість) — 19,8%, сільське господарство та рибальство — близько 44,6%. На стан економіки Марокко негативно впливають несприятливі погодні умови, які призводять до значних втрат у сільському господарстві, коливання світових цін на енергоносії та інфляційні процеси.

Таблиця 1.2. Основні макроекономічні показники Марокко в 2014 р.

Всього (валовий показник)На душу населення12345ВВП у порівняльних цінах (за паритетом купівельної спроможності) -млн. дол.1514000§/осіб4672рівень економічного розвитку:Темп росту ВВП в 2000-2014 гг.% в рік3,2хХТемп росту ВВП в 1990-1999 гг.% в рік4,9ххВВП в поточних цінах (за офіціальним курсом обміну)млн. дол.1035000х3190сільське та лісне господарство%17,1ххпромисловість та будівництво%31,6ххсфера послуг%51,4ххЗанятість в економіці (чисельність економічно активного населення)тис. осіб.11,44ххсільське та лісне господарство%44,6ххпромисловість та будівництво%19,8ххсфера послуг%35,5ххРівень безробіття%9,1ххТемп інфляції%2,0ххСередня облікова ставка Центробанка%6,5ххКредитна ставка приватних банків%6,2-6,3ххІнвестиції%30,7ххДоходи держбюджетумлн. дол.2292§/осіб7070Витрати держбюджетумлн. дол.2721§/осіб8390Державний борг%61,1§/осіб18,9Обсяг грошей в обігумлн. дол.660,9§/осіб20,3Обсяг квазі-грошей в країнімлн. дол.108,2§/осіб3,33Обсяг споживчого кредитумлн. дол.88,84§/осіб2,74Вартість вільно акцій, що вільно продаютьсямлн. дол.691,5§/осіб21,3запаси валюти та золотамлн. дол.236,1§/осіб7,1Зовнішній боргмлн. дол.301,9§/осіб9,3

Отже, можемо зробити висновок, що Марокко — це країна з досить хорошими макроекономічними показниками. Сільське господарство Марокко приносить 17,1% ВВП, і в ньому зайнято 44,6% працездатного населення. В сфері послуг країни зайнято близько 35,5% працездатного населення країни. Так, в промисловості зайнято близько 19,8% працездатного населення, воно дає 31,6% ВВП країни. Негативним явищем являється рівень безробіття в Марокко, і складає 9,1%. Також в країні досить великий державний борг (61,1%).

1.2 Фактори і динаміка економічного росту

Головне багатство Марокко — фосфорити, по запасах і видобутку яких Марокко займає третє місце в світі (після США і Росії) і перше по експорту (30% світового експорту). Промислове значення мають також родовища кам’яного вугілля, руд заліза, свинцю і цинку, марганцю, кобальту, міді; бариту і фтору. На шельфі (район Агадіра і Ес-Сувейра) ведуться пошуки нафти і газу. Інші галузі промисловості: харчова (цукор, мука, консерви), текстильна (80% продукції йде на експорт), шкіряна, хімія (кислоти і добрива на основі фосфоритів), фармацевтика, цементна, збірка легкових автомобілів (фірм «Рено», «Фіат», «Пежо»), вантажівок («Форд», «Вольво», «мерседес», «Хино», «Ісудзу») і автобусів [17].

Всі фактори економічного зростання впливають в першу чергу на рівень ВВП Марокко (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Рівень ВВП країни в 2000-2014 рр.

ВВП країни млн.дол.200020012002200320042005201020112012201320146056963281654307048772806732877594078436790058906590859ВВП на душу населення2000200120022003200420052010201120122013201432843294348237483662365837043816395546004900

З даних табл. 1.3 ми можемо побачити, що ВВП країни в 2014 р. в порівнянні з 2000 р. зросло на 30290 млн. дол. І відповідно щорічно відбувається збільшення ВВП на душу населення. Цей показник в 2014 р. склав 4900 тис. дол. (рис. 1.1., 1.2).

Рис. 1.1. Динаміка зростання ВВП Марокко, млн. дол.

Рис. 1.2. Динаміка зростання ВВП на душу населення в Марокко, млн. дол.

таким чином, можна відзначити, що ВВП Марокко найбільше зріс в 2013-2014 рр., що свідчить про гарний економічний розвиток країни.

.3 Стратегія економічного розвитку

Історію економічного розвитку Марокко можна розділити на ряд етапів. Початок першого відноситься до 1840-1875 рр., коли Марокко відкрило двері європейській торгівлі. Потім послідував період політики протекціонізму і внутрішніх економічних реформ кінця 19 ст., зроблених за ініціативою Мулай Хасана I (1873-1894). Провал реформ і політика європейських держав відносно Марокко прискорили боргова криза (1904-1912), яка привела країну до встановлення над нею економічного опікування в рамках французького протекторату, а також до розділу території Марокко між Францією і Іспанією і встановлення міжнародного управління Танжером (1912-1956).

Після отримання незалежності (1956-1965) Марокко успадкувало економіку протекторату, в основі якої лежав експорт первинної сировини, цитрусових і фосфоритів. Така економіка не змогла уберегти країну від валютної кризи, частково викликаної різким підвищенням цін на світовому ринку цукру [12, c. 55].

Колонізація і французький протекторат (1912-1956). Не дивлячись на те, що французька колоніальна присутність була відносно недовгою (44 роки), вона сприяла розвитку широкомасштабного товарного сільського господарства, сільськогосподарського зрошування, посиленню економічної значущості Касабланки, великомасштабному розвитку видобутку фосфоритів і переважанню зв’язків з Францією в зовнішньоторговельному балансі.

Незалежність і експорт сировини (1956-1965). Після 1961 р. Марокко вступило в період реалізації проектів розвитку, що фінансувалися державою, і порівняно сильного контролю держави над підприємництвом. При султанові Мухаммеді V марокканці почали брати економіку під свій контроль. Ключові галузі — залізничний транспорт, імпорт цукру — були націоналізовані незабаром після досягнення незалежності (монополія на чай і цукор була приватизована в 1994 році).

Встановлення контролю держави над економікою і приватним сектором стали головними тенденціями в 1973-1978 рр. Після двох невдалих спроб державного перевороту в 1973 році король і його економічні радники розробили план державних інвестицій в економіку.

У 1978-1979 рр. королівство Марокко стало згортати свою інвестиційну програму. Окупація колишньої Іспанської Сахари обходилася країні в один мільйон доларів в день, а військові витрати поточного бюджету досягли рівня 40%. Були потрібні додаткові асигнування для створення і розвитку інфраструктури і надання субсидій сотням тисяч недавніх переселенців. Жорстока засуха укупі з високими цінами на світовому ринку пшениці різко збільшили вартість імпорту цієї культури.

Збільшувався зовнішній борг країни, а ціни на товари, що ввозяться, продовжували зростати. Економічні радники короля Хасана II спільно з експертами Міжнародного валютного фонду (МВФ) зайнялися пошуками стабілізаційних заходів. У 1979 році МВФ спільно з Марокко розробляли програму податкових реформ і поліпшення системи управління в державному секторі економіки. Проте всі ці кроки не принесли бажаного результату, і країна наближалася до банкротства. У 1981 році були урізані субсидії на основні продукти харчування. Таке рішення властей викликало незадоволеність в країні і спонукало три профспілки провести в Касабланці страйк, який у свою чергу привів до масових протестів і багаточисельних зіткнень з силами безпеки [12, c. 57].

Не дивлячись на всі спроби уряду ввести нові заходи по жорсткій економії і девальвації марокканської грошової одиниці дірхама, Марокко не зуміло уникнути кризи. Впродовж 1985 року збільшувався курс американського долара, зростали військові витрати на проведення операцій в Західній Сахарі. Уряд пішов на скорочення витрат на інвестиції і соціальну сферу, а король Хасан II оголосив про намір ще ширше відкрити двері країни для іноземних інвестицій.

Сьогодні, Марокко є досить стабільно розвиваючою ся державою і посідає 51 місце в рейтингу країн світу по рівню ВВП.

Розділ 2. Галузева структура економіки

.1 Первинний сектор (сільськогосподарське виробництво)

У сільському господарстві зайнято 44,6% працездатного населення, воно дає 17,1% ВВП [25]. Доля продукції сільського господарства в експорті складає 25%. У сільськогосподарському виробництві країни кліматичний фактор залишається вирішальним чинником, і тому застосовується зрошування (1,44 млн. га). Зернові, боби і цукровий буряк займають 80% оброблюваних земель. Вирощуються пшениця (3 млн. т), томати (1,2 млн. т), картопля (1,4 млн. т). Прибережні води Марокко багаті рибою, при цьому 75% вилову складають сардини.

Таблиця 2.1. Основні показники сільського господарства Марокко в 2015 р.

Всьогона душу населенняод. вим.кіль-тьод. вим.кіль-тьРівень розвитку:ХХХХВВП сільського господарствамлн. $175275$/нас.5409,7Зайнятість в сільському господарствітис. роб.4460нас./роб.137.6Продуктивність праці$/роб.392993ХХВиробництво основних продуктівХХХХЗерно, всьоготис. т5331кг/осіб1.64М’ясо, всьоготис. т306кг/осіб0.94Фрукти та овочі, всьоготис. т5271кг/осіб1.62Коренеплоди (картопля, маніок, ямс ін.)тис. т1548кг/осіб1.47Оліємісткі (в перерахунку на олію)тис. т194кг/осіб0.58Цукрові рослини (очерет, буряки)тис. т3838кг/осіб1.41Молоко, всього (всі види)тис. т1769кг/осіб0.42Яйця курячі, качкитис. т244кг/осіб0.01Тютюнтис. т4300кг/осіб0.18Вилов рибитис. т996кг/осіб0.01таким чином, ми бачимо, що Марокко найбільше виробляє, в розрахунку на душу населення такі продукти як зерно, фрукти та овочі, цукрові рослини та тютюн. М’ясо країна практично не виробляє, а в основу імпортує. Чимало займає вилов риби — 996 тис. т.

.2.Вторинний сектор (промисловість та будівництво)

Марокканська промисловість орієнтується головним чином на випуск експортної продукції (переважно текстилю і шкіряних виробів) в країни ЄС. Велика частина багатогалузевого промислового сектора Марокко була створена в 1950-і роки. заходи по лібералізації інвестиційної політики, зміни в міжнародному торговому законодавстві і приватизація державних підприємств сприяли з середини 1980-х років притоку інвестицій, але загалом місцевий промисловий сектор все ще слабо розвинений і базується на сімейному бізнесі. У результаті лібералізації і приватизації значна сума зовнішньої заборгованості значно скоротилася і в 1995 становила 15,2 млрд. дол.

Основна промислова база країни зосереджена в прибережному районі Касабланка — Кенітра. Є підприємства по консервуванню м’яса і риби, рафінуванню цукру, борошномельні заводи. Автоскладальне виробництво в Касабланці працює на імпортних вузлах і деталях. Автомобільні компанії «Рено», «Фіат» і «Пежо» збирають в Марокко легкові автомобілі, «Форд», «Вольво», «мерседес», «Хіно» і «Ісудзу» — вантажні машини, різні компанії ведуть збирання автобусів. У Касабланці функціонує значне число фармацевтичних компаній. Близько 25% промислових робітників зайняті на підприємствах текстильної галузі, понад 80% продукції текстильних фабрик йде на експорт, головним чином в країни ЄС.

Таблиця 2.2. Основні показники промисловості Марокко в 2014 р.

Всьогона душу населенняод. вим.кіль-тьод. вим.кіль-тьРівень розвитку:ХХХХВВП промисловостімлн. $32706$/нас.1009,4Зайнятість в промисловостітис. роб.1980нас./роб.61,1Продуктивність праці$/роб.165181ХХВиробництво основних продуктівХХХХЕлектроенергія виробництвомлрд. кВт-ч781,6кВт-ч/осібЕлектроенергія споживаннямлрд. кВт-ч477,0кВт-ч/осіб15083.4Видобуток нафтимлн.т393800кг/осіб1.24Споживання нафтимлн.т209000кг/осіб0.32Видобуток природного газумлн. м360,0м3/осіб1.90Споживання природного газумлн. м3560,0м3/осіб1.32Видобуток вугіллямлн.т409,2кг/осіб18.35Споживання вугіллямлн.т132,2кг/осіб5.93Фосфоритимлн. т24861кг/осіб0,76Чавун та феросплавитис.т9000кг/осіб0,27Стальмлн.т478,0кг/осіб14,7Сріблотис. т201,1кг/осіб6,21Цементтис. т14000кг/осіб0,43ін.тис. т102,285кг/осіб3,15

Виробництво фосфорної кислоти і потрійного суперфосфату (для хімічних добрив) здійснюється в районі Сафі і Джорф-Ласфар на підприємствах державної компанії «Офіс шеріф’єн де фосфат», яка бере участь також в розробці і експорті фосфатів. У 1984 в середземноморському порту Надор став до ладу сталепрокатний стан [21].

У Марокко розвивається металургійна галузь. тут працює великий виробник «Sonasid», який входить до групи «Arcelormittal» − один із провідних виробників довгомірної продукції і сортового прокату в Північній Африці. На 2013 р. сукупна потужність підприємств «Sonasid» становить 950 тис. т сортового прокату на рік, компанія забезпечує близько третини внутрішнього сталевого попиту.

2.3 Третинний сектор (сфера послуг)

Таблиця 2.3. Основні показники сфери послуг Марокко в 2014 р.

Всьогона душу населенняод. вим.кіль-тьод. вим.кіль-ть12345Рівень розвитку:ХХХХВВП сфери послугмлн. $53199$/нас.1641,9Зайнятість в сфері послугтис. роб.3550нас./роб.109,5Продуктивність праці$/роб.149856ХХТранспортХХХХДовжина залізницітис. км21,20км/100км кв.0,54Довжина автомобільних дорігтис. км57625км/100км кв.10,70Довжина судноплавних річоктис. км2,3-Довжина газопроводівтис. км—Довжина нафтопроводівтис. км4,39-Кількість легкових автомобілівтис. шт.53000шт/100 мешк71,00Кількість аеропортівшт.58Зв’язок ХХХХКількість стаціонарних телефонівтис. шт.31928шт/100 мешк152,64Кількість користувачів Інтернетутис.32600од/100 мешк100,6ПослугиХХХХВитрати на освіту% ВВП5,6$/нас.1,78Витрати на охорону здоровя % ВВП5,5$/нас.2,84Витрати на НДДКР% ВВП0,64$/нас.2,92Військові витрати% від ВВП3,3$/нас.0,91Чисельність арміїтис. осіб53,4вій/100 мешк0,23ТуризмХХХХІноземні туриститис. осіб2897тур./100мешк.12,95Прибуток від вїздного туризмумлн. $7123$/нас.319,42Виїздні вітчизняні туриститис. осіб7589тур./100мешк.33,92Витрати від виїздного туризмумлн. $12786$/нас.573,36

Марокко має розвинену транспортну інфраструктуру. Основні перевезення здійснюються автомобільним (протяжність ґрунтових і шосейних доріг — 60000 км) і залізничним (біля 2000 км) транспортом. Велика частина залізниць одноколійні (довжина двоколійних шляхів 200 км). У північній і центральній частинах країни існує досить щільна мережа залізниць O.N.C.F. (Національні залізниці), що зв’язують між собою великі міста: Касабланку, Рабат, Фес, Мекнес і Марракеш. Подорожі на потягах безпечні і досить недорогі.

Марокко має 58 аеропорти, 11 з яких мають міжнародне значення. Основним по кількості регулярних рейсів, обсягам пасажирських і вантажних перевезень є аеропорт Мухамед-V (Касабланка) [3, c. 153].

Важливе значення мають також Агадир і Марракеш. 30 провідних аеропортів країни перебувають у віданні Національного Керування аеропортами (ONDA), інші — у розпорядженні Дирекції повітряного транспорту.

Важливе значення в транспортній інфраструктурі займає морський транспорт. Великі морські порти діють в Касабланці, Танжері, Сафі, Мухаммедії. Основний порт — Касабланка, один з найбільших портів Африки; на Касабланку приходиться 80% зовнішніх перевезень Марокко.

Розділ 3. Країна в світовому господарстві

.1 структура зовнішньої торгівлі

Внутрішньо-економічна ситуація зумовлюється тим, що Марокко є аграрною країною з відносно розвиненими гірничо-видобувною та деякими галузями переробної промисловості (текстильна, хімічна, харчова, шкіряна, фармацевтична). Королівство володіє 70% світових запасів високоякісних фосфатів, посідає перше місце у світі за їх експортом та третє — за обсягами видобутку.

У 2014 р. імпорт Марокко складався з 27,3% машин і транспортного устаткування, 25,8% — паливо, мастила і 15.8% — промислові товари [7, c. 44].

З 2012 по 2014 рр. нафтова продукція була основним продуктом для імпорту країни.

У 2014 році на країни Європейського Союзу припало більше 50% марокканського експорту і імпорт. Постачання нафти з арабських держав, перш за все Саудівської Аравії, об‘єднаних Арабських Еміратів і Кувейту, також склали значну частину всього імпорту країни.

структура зовнішньої торгівлі Марокко відображена в табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Зовнішня торгівля Марокко в 2014 р.

Од. вим.ЕкспортІмпортТоргівля товарами і послугамимлн. дол.17716,734450,4Товарна структурах—Електроенергетика кВт-342900Продовольство%1315Руди і метали%2113Паливо%1614Хімічна продукція%1517Машини і обладнання%1111Споживчі товари%1018Інше%1412Географічна структура експорту Марокко зображена в табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Основні країни експортері Марокко в 2014 р.

КраїнаОбсяг експорту, млн. дол.Франція4042,0Іспанія2535,6Індія1140,9Нідерланди935,9Німеччина731,1США673,9Італія645,4Бразилія496,3Китай457,5Великобританія413,6

Несприятливий стан зовнішньої торгівлі Марокко можна пояснити високою вартістю нафти, що імпортується, залежністю країни від туризму, експорту продовольства і фосфоритів. об‘єми експорту продовольства знаходяться в прямій залежності від погодних умов, світових цін на фосфорити, які вже довгий час не піднімалися, а що стосується відвідин Марокко туристами, то їх чисельність безпосередньо залежить від стану економіки європейських країн і таких міжнародних подій, як, наприклад, революції і конфлікти в країнах Північної Африки.

У 2014 році об‘єм експорту Марокко склав 14,49 млрд. дол. Основні статті експорту: одяг, риба, фосфорити. Партнери по експорту: Іспанія 22.02%, Франція 20.22%, Індія 4.91%, Італія 4% [15].

об‘єм імпорту Марокко склав 34,19 млрд. дол. Статті імпорту: нафта, телекомунікаційне устаткування, пшениця, газ і електрика. Партнери по імпорту: Франція 16.95%, Іспанія 14.72%, Китай 7.1%, Італія 6.76%, Німеччина 6.28%, США 5.66%, Саудівська Аравія 5.11%.

3.2 Іноземні інвестиції та державний борг Марокко

На стан економіки Марокко негативно впливають несприятливі погодні умови, які призводять до значних втрат у сільському господарстві, коливання світових цін на енергоносії та інфляційні процеси. Рівень інвестування в економіку, насамперед в матеріально-технічне обладнання, становить 22% — 24%. Закріпленню позитивної динаміки розвитку сприяли успішна приватизаційна кампанія і зростання інвестицій (зокрема, продаж 80% акцій тютюнової компанії Режі де таба за 1,4 млрд доларів США). Рівень надходження іноземних інвестицій є відносно невисоким (650 мільйонів доларів США станом на 2014 р., або 102-е місце з 155 за версією Світового банку з точки зору привабливості для іноземних інвесторів).

Таблиця 3.3. Основні фінансові показники Марокко в 2014 р.

ВсьогоНа душу населенняСальдо торгівельного балансу (+,-)млн. долл.14050$/нас.433,6Сальдо платіжного балансу (+,-)млн. долл.12020$/нас.370,9Інфляція%2,0ХХІнвестиції в країну (+)млн. долл.650,0$/нас.20,06Інвестиції із країни (-)млн. долл.351,1$/нас.10,83ПІІ всьогомлн. долл.489$/нас.15,09Зовнішній боргмлн. долл.301,9$/нас.9,3

У 1996 р. Марокко підписало з ЄС Договір про асоціації, що набрав чинності в 2001 р., і відповідно до якого протягом 12 років буде створена зона вільної торгівлі між двома сторонами. З початку 2010 р. функціонує зона вільної торгівлі між Марокко і США, завдяки якій торгівельний оборот між двома країнами в 2014 р. виріс до 2,3 млрд. дол.(1,4 млрд. дол. у 2013 р.), при цьому експорт марокканських товарів в США виріс на 25%. Аналогічні угоди про відкриття зон вільної торгівлі підписані Королівством з Туреччиною і арабських держав.

За об’ємом інвестицій у галузі економіки Марокко в 2014 р. лідирували Франція (39%) і Іспанія (25%), за якими слідували Англія (6%), Німеччина і ОАЕ (по 5%), Швейцарія (3,5%) і США (3,4%). Основними об‘єктами іноземних інвестицій були туризм (32%), нерухомість (20%), транспорт (15,5%), банківський сектор (11%), промисловість (10%) і торгівля (2%) [16].

Таблиця 3.4. Основні країни-інвестори в Марокко, млрд. дол.

200020052014Франція7,58,215,1Іспанія3,56,713,1Великобританія2,74,79,7Німеччина2,45,311,1ОАЕ2,35,311,0Швейцарія1,65,19,3США1,11,52,2

У структурі іноземних інвестицій прямі капіталовкладення склали 60%, портфельні — 30%, пільгові позики — 10%.

В рамках заходів щодо захисту іноземного капіталу Марокко підписані двосторонні договори про заохочення і взаємний захист інвестицій з 50 державами, (в т.ч. з більшістю країн ЄС, США, Китаєм, Індією, арабськими країнами Середземномор’я, Україною), з 45 — угоди про уникнення подвійного оподаткування.

.3 Конкурентоспроможність і міжнародна співпраця

В 2014 році Марокко в рейтингу країн за Індексом глобальної конкурентоспроможності займала 30 місце із індексом 7,1, а в 2013 році — 38 місце із 5,9. В останні десятиліття міжнародні відносини Марокко ґрунтувалися на тісних відносинах з ЄС, Азією, Північною Америкою тощо. Основні зусилля держави направлені на лібералізацію зовнішньої торгівлі.

Будучи наймогутнішою державою материка, Марокко відіграє важливу роль на світовій економічній і політичній арені. Держава член ООН, Ліги арабських держав, Організації ісламської конференції і Союзу арабського Магріба та «Групи 77». Після прийому до складу Організації африканської єдності (ОАЄ) Західної Сахари Марокко зберігає номінальне членство у цій організації. Марокко активно бере участь у діяльності Африканського банку розвитку, нинішній голова Банка є марокканцем. Окрім цього Марокко — член Ісламського банку розвитку та Світового банку, який з 1983 надав країні кілька позик на проведення економічних реформ. У 1987 Марокко стало однією з перших держав, що розвиваються, які приєдналися до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, а в 1994 приймало учасників Уругвайського раунду ГАТТ [23].

Марокко, незважаючи на суттєві економічні проблеми, що мали місце протягом останніх років, продовжує претендувати на роль вагомого економічного партнера України на африканському континенті (обсяг товарообігу у 2013 р. склав 267,3 млн. доларів США, з великим позитивним сальдо на користь України).

Перспективними галузями співробітництва України з Марокко вважаються морське рибальство та пов’язані з ним галузі; будівництво, зокрема транспортної і портової інфраструктури; наука і технології; енергетика; освіта і підготовка кадрів; спорудження та реконструкція промислових об‘єктів; банківська сфера. Марокканські бізнесмени виявляють інтерес до української сільськогосподарської техніки та автобусів.

Висновки

За результатами дослідження було встановлено що:

. Марокко — аграрна країна, що розвивається. Марокканська економіка розглядається як відносно ліберальна економіка, що функціонує на основі закону попиту і пропозиції. З 1993 року тут проводиться політика приватизації, унаслідок чого деякі сектори економіки перейшли з державного управління в приватні руки. ВВП в 2014 році склав 91,7 млрд. дол. (по паритету купівельної спроможності — 153,8 млрд. дол., 4900 дол. на душу населення), з яких 31,6% створюється промисловістю, 17,1% — сільським господарством, 51,4% — сферою послуг.

. Провідна галузь промисловості — гірничодобувна. Ведеться видобуток фосфоритів (3-e місце у світі), залізної руди, свинцю, цинку, кам’яного вугілля, нафти. Електроенергія виробляється переважно на ТЕС. Розвиваються харчова (у тому числі переробка риби і морепродуктів, 1-e місце в світі з виробництва консервів із сардин), текстильна, хімічна (перш за все виробництво фосфатів та фосфорної кислоти), цементна промисловість, нафтопереробка, металообробка, машинобудування (збирання автомобілів з імпортних компонентів, виробництво простого гірничо-шахтного, сільськогосподарського і транспортного устаткування, електротехніки). Розвинуті ремесла — виготовлення виробів з шкіри, килимів.

. Основні культури рослинництва: пшениця, ячмінь, кукурудза, цитрусові, цукровий очерет, картопля, оливка, фінікова пальма, виноград, мигдаль. Тваринництво екстенсивне (вівці, кози, велику рогату худобу, мули, верблюди). Значну роль відіграє рибальство (сардина, скумбрія, анчоус). Велика частина улову експортується.

. На експорт поставляються: фосфати та фосфорна кислота, цитрусові (один з найбільших світових експортеpів), рибні консерви.

. Основні статті імпорту: паливо машини та обладнання, харчові продукти та напої, споживчі товари зовнішньоторговельні партнери: Франція, Іспанія, Німеччина, Великобританія, Італія.

Отже, Марокко відіграє важливу роль у світовій політиці й економіці. Вона є найважливішою глобальною сировинною й енергетичною базою.

економічний марокко торгівля експорт

список використаної літератури

1.Брук С.И. Население мира. Этнодемографический справочник, М. — 2014. — 345 р.

2.Вовк В.С., Новиков А.И., Глаголєв А.И. и др. мировая индустрия и рынки сжиженного природного газа: прогнозное моделирование. — М.: Газпром экспо. — 2013. — 312 с.

.Гасим С. Общие тенденций развития экономики Королевства Марокко // Вестник ХНУ № 503. экономическая серия — Харьков — 2001. — С. 152-155.

.Голиков А.П., Черномаз П.А. Международные экономические термины: словарь-справочник. — Харьков: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2011.

.Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. / Шаблій О.І., Кузик С.П., Книш М.М. та ін., за ред. С.П. Кузика. — Львів: Світ, 2002.

.Жук М.В., Бауліна Т.В. Міжнародні стратегії економічного розвитку: Навч. посіб. / М.В. Жук, Т.В. Бауліна. — К.: Паливода А.В., 2010.- 348 с.

.мировая экономика и международные отношения. — 2015. — с. 89.

.Мировое хазяйство и международные экономические отношения: Уч. пособие / Под ред.. А.П. Голикова и др. — Симферополь: «Сонат», 2003.

.Народы Африки: под ред. С.А. Токарева и С.П. Толстова. — М. — 2014. — 290 р.

.Уалалу, Ф. Очерки марокканской экономики / Ф. Уалалу. — М, 1983. — 199с.

.Chevron Adds to Gorgon Gas // International Oil Daily. — 2013. — №16. — Р. 107-109.

.Greenwood G. Morocco. A social and political history. — 2013. — 375 р.

.Department of Foreign Affairs and Trade. Advancing the National Interest. — 2013. — 322 р.

.Department of Immigration, Multicultural and Indigenous Affiars. The Evolution of Moroccos Multicultural Policy. — 2014. — 317 р.

.International Trade Statistics Yearbook, Morocco. — 2012. — 340 р.

.Monthly Bulletin of Statistics, UN, New York. — 2014. — №6. — Р.128.

17.Morocco Bureau of Statistics. Morocco Yearly. — 2014. — 620 р.

18.Morocco’s Leighton secures $837 mil Gorgon LNG jetty contract // Platts Commodity News. — 2013. — №12. — Р. 115-117.

.LNG expands in Morocco: explosive growth // Economist. — 2013. — № 21. — Р. 212-217.

.LNG Producers Stand to Gain as Morocco Modifies Carbon Bill // The Oil Daily. — 2013. — № 25. Р. — 275-312.

.USGS: Mineral Yearbook 2013-2014. — 675 р.

Учебная работа. Економічна характеристика Марокко