Учебная работа. Світовий ринок послуг
Світовий ринок послуг
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування світового ринку послуг
1.1суть світового ринку послуг та передумови його формування
1.2Особливості реалізації окремих видів послуг на світовому ринку
РОЗДІЛ 2. Аналіз основних тенденцій у міжнародній торгівлі послугами
2.1 Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації
2.2 Специфіка регулювання процесів міжнародної торгівлі послугами
РОЗДІЛ 3. Україна в міжнародній торгівлі послугами
3.1 Аналіз динаміки міжнародної торгівлі послугами України
.2 Регулювання торгівлі послугами в рамках Світової організації торгівлі: передумови та наслідки для України
Висновки
список використаних джерел та літератури
ВСТУП
Вагомою складовою міжнародних торговельних відносин, що останнім часом набуває все більшого значення, виступає світовий ринок послуг. Це зумовлено, по-перше, бурхливим розвитком сфери послуг у економічно-розвинутих країнах світу. тут частка сфери послуг у ВВП сягає 70% і більше. По-друге, прискорене зростання міжнародної торгівлі послугами зумовлене інтенсифікацією інтеграційних та глобалізаційних процесів у світовому господарстві. По-третє, необхідно відмітити надзвичайно широку диверсифікацію послуг на міжнародному рівні, які все більше впливають на розвиток всіх галузей і сфер національного та інтернаціонального виробництва. Наслідком зазначених чинників стало стрімке зростання темпів торгівлі послугами на світовому ринку. зараз на них припадає більше пятої частини світових експортно-імпортних операцій. Все це викликає не тільки науковий і практичний інтерес до проблем розвитку світового ринку послуг, але передбачає розвязання питань з раціонального використання його переваг країнами світу.
По вартісним масштабам в загальному комплексі світогосподарських звязків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічної сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу „невидимої торгівлі, що швидко розвивається. Багато видів послуг виділилися в самостійні сектори міжнародної торгівлі на певному щаблі розвитку обміну товарами. Так виникли міжнародний транспорт, банківська справа й страхування, логістика й багато інших. З одного боку, багато видів послуг затребувані, оскільки вони обслуговують торгівлю, тому при обслуговуванні міжнародної торгівлі товарами міжнародний обмін послугами залежить від темпів зростання, структури й географічного розподілу товарних потоків у міжнародній торгівлі. З іншого боку, було б серйозною помилкою не зазначити, що розвиток міжнародної торгівлі товарами залежить від ряду загальних глибинних, глобальних процесів, що відбуваються у світі.
Слід зазначити, що товари й послуги в міжнародній торгівлі тісно взаємозалежні й взаємодіють один з одним, і в цьому одна з причин включення послуг у коло ведення СОТ.
Обєкт курсової роботи — світовий ринок послуг, як система відносин з приводу обміну за послугами в міжнародних відносинах.
Предмет роботи — міжнародні економічні відносини в галузі торгівлі послугами, процеси формування, функціонування світового ринку послуг, регулювання торгівлі послугами.
Метою курсової роботи є визначення сутності світового ринку послуг, його структури, а також визначення закономірностей розвитку світового ринку послуг в умовах розгортання процесу глобалізації світової економіки.
Особливості становлення та розвитку світового ринку послуг досліджують у своїх наукових працях такі вчені, як Газман В., Горемикін В., Козик В., Панкова Л., Мазаракі А., Заблоцька Р. та інші.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми. У першому розділі розглядаються теоретичні основи, суть, передумови формування та розвитку світового ринку послуг. У другому досліджуються тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації , а також аналізуються географічні напрями міжнародної торгівлі послугами. У третьому подано аналіз динаміки зовнішньої торгівлі послугами України. У висновках сформульовано основні підсумки дослідження.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОГО РИНКУ ПОСЛУГ
1.1 суть світового ринку послуг та передумови його формування
Поняття світового ринку є одним із найважливішим серед категорій міжнародної економіки. Для того, щоб зрозуміти економіко-теоретичний зміст понять світовий ринок та ринок послуг (як складова частина світового ринку), необхідно обгрунтувати їх взаємозвязок за допомогою основних категорій міжнародної економіки.
Світовий ринок як економічна категорія являє собою систему взаємовідносин між країнами світу в різних сферах суспільного життя, які грунтуються на матеріальному інтересі. Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку є міжнародна торгівля, тобто система відносин з приводу обміну товарами, технологіями, послугами між країнами.
На жаль, міжнародна торгівля послугами протягом довгого часу залишалася поза увагою представників економічної науки в світі. Обіг в цій сфері був незначним, і проблеми, повязані з його регулюванням, не були чимось серйозним. В структурі міжнародної торгівлі послугами переважали такі види діяльності, як транспортні послуги, банківські і страхові операції, поштовий і телеграфний звязок, туризм. Кожна держава визначала порядок функціонування сфери послуг у межах своїх кордонів, а зовнішньоекономічні звязки достатньо успішно регламентувалися спеціальними міжнародними правилами і конвенціями.
Світовий ринок розвивається на основі поділу праці, а поглиблення поділу праці, яким визначається сучасний етап розвитку виробництва, інтенсифікує ринкову діяльність. Саме міжнародний поділ праці, сутністю якого є спеціалізація національних економік на виробництві певних товарів та послуг і подальший обмін ними, є основою функціонування світового ринку. В результаті формується система відносин з приводу обміну між виробником та споживачем. Міжнародні економічні зв’язки охоплюють діяльність, пов’язану з реалізацією сировини, товарів, послуг, руху міжнародних інвестицій, грошового обігу, міграції трудових ресурсів. Відповідно формуються світові ринки ресурсів, товарів, послуг, капіталу та праці. Кожен з цих ринків є сферою товарно-грошового обміну між суб’єктами ринкових відносин (продавцем і покупцем) на основі розвитку між ними торговельних функцій (рис. 1.1).
Рис.1.1 Загальна схема взаємодії ринкових сторін [23, c.156]
Функціонування світового ринку та кожної його складової в складних динамічних умовах під дією різноманітних змінних чинників відображає кон’юнктура ринку. Ринкова кон’юнктура формується в конкретних умовах (соціально-економічних, політичних, регіональних) і відбиває співвідношення попиту/пропозиції в коливаннях цін. Ціна є грошовим виразом вартості товару. Ринкова вартість товару складається в результаті конкуренції на ринку продавця. За умовами конкуренції ринок продавця поділяється на монополістичний з домінуванням одного або групи продавців та атомістичний, що складається з багатьох постачальників і характеризується загостренням конкурентної боротьби.
таким чином, ринок є сферою діяльності, яка поєднує в певну систему виробництво та споживання продукції, подібної за властивостями та призначенням.
Ринок послуг як складова світового ринку сформувався внаслідок виокремлення невиробничої діяльності в окрему сферу господарства — сферу послуг, що є об‘єктивним процесом поглиблення суспільного поділу праці внаслідок розвитку продуктивних сил та диверсифікації суспільного виробництва.
Невиробнича діяльність або третинна сфера, виділена за ознакою глибини переробки первинного продукту, об‘єднує галузі та види діяльності, призначені для створення умов функціонування господарства та забезпечення життєдіяльності населення.
Головне призначення послуги — задоволення потреб людини. Потреби людини, в принципі, безмежні, але жорстко детерміновані рівнем соціально-економічного розвитку певного суспільства. Нижню межу особистих потреб складають фізіологічні (потреби в їжі, житлі, одязі, гігієнічні тощо), верхня межа визначається як об‘єктивними умовами (рівень розвитку країни, рівень урбанізації, структура зайнятості та загальний рівень життя населення тощо), так і суб’єктивними (вік, стать, рівень освіти, рівень та умови життя, приналежність до певного соціального прошарку населення, релігійність та інші). Тому потреби населення в товарах та послугах диференційовані в просторі та часі та стратифіковані в залежності від конкретних об‘єктивних та суб’єктивних ознак [14, c.41].
Послуги задовольняють найрізноманітніші потреби: суспільні, виробничі, особисті. Відповідно до різнобічного характером праці, направленістю, економічною основою функціонування, формою організації та частотою попиту, місцем та характером споживання тощо.
Що ж об’єднує такі різнорідні за характером види діяльності? Або, іншими словами, в чому полягають специфічні ознаки послуги?
Ці специфічні ознаки можна звести до чотирьох «НЕ»:
-невідчутність (недотиковість, невидимість);
-нерозривність виробництва та споживання;
неможливість накопичення та зберігання;
неоднорідність та мінливість якості.
Невідчутність випливає з самої сутності послуги як переважно діяльності, яка, за висловом Ф. Котлера «здебільшого не має матеріального виразу і не призводить до заволодіння будь-чим», але надає певні переваги. Тобто, послугу неможливо сприйняти на дотик, вона почасти невідчутна, невидима. Звідси неможливість їх накопичення та зберігання, оскільки діяльність в сфері послуг передбачає в більшості випадків одночасність процесу виробництва та споживання послуг, тобто реалізація та споживання співпадають в часі та просторі. Звідси випливає така особливість організації обслуговування: кількість, номенклатура та якість послуг в даному місці в даний час повинна відповідати аналогічному попиту на ці послуги. Наслідком одночасності процесу виробництва/споживання є неоднорідність та мінливість якості послуги. Переважна більшість послуг не має масового Зазначені відмінності послуги від товару значною мірою впливають на характер функціонування ринку послуг. На ринку послуг великого значення набуває певний «кредит довіри» споживача до виробника, оскільки споживачу почасти важко оцінити що саме він придбає, які переваги в результаті отримає, якої якості буде цей продукт. Тобто, з боку споживача присутній обов’язково елемент надії та довіри до виробника, що ускладнює роботу виробника на ринку послуг, оскільки він працює в умовах постійної мінливості та невизначеності споживацької поведінки. Щоб стабілізувати ринок, виробники намагаються візуалізувати свою продукцію, підвищити її «матеріальність», підкреслити її значимість та корисність (цінність). Саме цій меті служить рекламна діяльність: випуск буклетів, брошур, каталогів, фільмів та іншої аудіовізуальної продукції, проведення конкурсів, шоу тощо.
1.2 Особливості реалізації кремих видів послуг на світовому ринку
міжнародний ринок послуга
Послуги на світовому ринку — це споживчі вартості, які переважно не здобувають упредметненої форми.
Виділяють такі основні характеристики послуг:
-невидимості;
нерозривності процесу виробництва і реалізації;
розриві у часі між фактом купівлі-продажу та фактом її споживання;
як правило, неможливості накопичення, зберігання і транспортування;
невідчутності на дотик;
високому ступені індивідуалізації залежно від вимог споживача;
територіальній розрізненості їх виробника та споживача;
отриманні мультиплікаційного ефекту.
Існує різноманіття теоретичних класифікаційних підходів, за якими розмежують міжнародні види послуг. Специфічність послуг як товару та загальні особливості торгівлі послугами обумовлюють особливості торгівлі окремими послугами. Розглянемо узагальнені характеристики найбільш поширених видів послуг.
Угоди купівлі-продажу послуг туризму здійснюються на туристичному ринку. Причому угода може бути складена без прямого залучення продавця і покупця послуги туризму, а з допомогою телефонного дзвінка, телеграми, факсу тощо. Тобто туристичний ринок не обмежений специфічним місцем чи географічною зоною. На туристичному ринку зустрічається попит послуг туризму з боку туристів та пропозиція на послуги туризму з боку туристичної фірми.
Необхідними складовими пропозиції на ринку послуг туризму є: наявність виробників послуг — туристичних фірм, які працюють для задоволення потреб туристів і отримують прибуток; розвинута туристична індустрія — готелі та інші місця розміщення туристів, засоби транспорту, об´єкти громадського харчування, організації з екскурсійних послуг та турагентської діяльності тощо; туристичні ресурси — природні, історичні, соціально-культурні об´єкти а також інші об´єкти, що можуть зацікавити туристів. У таблиці 1.2 наведено фактори зростання привабливості для туристів окремих регіонів світу, опубліковані Комісією ЄС.
Таблиця 1.2
Фактори зростання привабливості для туристів окремих регіонів світу [26, c. 163]
Найпопулярніші країни регіонуФактори зростання привабливостіПівденноамериканський регіонБразилія1. Широкий розвиток екологічних турів по Амазонії 2. Екзотична природа 3. Сучасна архітектураЄвропейський регіонФранція Англія Німеччина Фінляндія Швеція1. Висока концентрація історичних та культурних цінностей 2. Спрощений візовий режим (можливість широкого спектра комплексних турів)Середземноморський регіонКіпр1. Вигідна система оподаткування 2. Сучасна банківська мережа 3. Добре налагоджена структура телекомунікацій 4. Спрощена процедура створення офшорних компаній (10 днів) 5. Забезпечена державою повна конфіденційність з усіх питань, що стосуються засновників компанії та її банківських рахунківІзраїль1. Збільшення прочанського туризму 2. Наявність широкого спектра оздоровчих центрів 3. Тури по чотирьох морях 4. Наявність молодіжних таборів 5. Зростання ділових зв´язківРегіон в цілому1. Розвинута інфраструктура туризму 2. Високий рівень обслуговування 3. Комфортний клімат 4. Велика тривалість туристичного сезону 5. Поєднання відпочинку біля моря з оглядо визначних пам´ятокНайпопулярніші країни регіонуФактори зростання привабливостіАзійський регіонОб´єднані Арабські Емірати1. Низькі ціни на електроніку та побутову техніку високої якості 2. Високий рівень сервісу 3. Мінімальні податки. Практика системи «TAX FREE» 4. великий досвід каргоперевезень 5. Спрощена система візового режимуРегіон в цілому1. Екзотична природа і В організації та реалізації туристичних послуг беруть участь туроператори та турагенти. Туроператор — це фірма (організація) або індивідуальний підприємець, які розробляють туристичні маршрути, забезпечують їх функціонування, організовують рекламу, встановлюють ціни на тури турагентам для випуску путівок та їх реалізацію. Турагент — це фірма або індивідуальний підприємець, які купують тури (комплекс послуг з розміщення, перевезення, екскурсійні послуги, харчування туристів тощо) за туристичними маршрутами, розробленими туроператором, випускають путівки та реалізують їх. Туристична путівка є документом, що підтверджує факт передачі туристу туристичного продукту (Право на тур). Документом, який встановлює Право туриста на послуги, що входять у тур та підтверджує факт їх надання, є ваучер. Послуги, що не вказані у ваучері, оплачуються туристом окремо (як правило, готівкою).
Реалізація туристичного продукту здійснюється за складеною у письмовій формі угодою.
Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами базується на контракті між замовником та зарубіжною інжиніринговою фірмою. контракт містить низку специфічних зобов´язань та умов, серед яких: перелік зобов´язань та робіт з термінами їх виконання; строки і графіки виконання робіт; чисельність персоналу інжинірингової фірми для виконання роботи на місці та умови його проживання; особливі умови та ступінь відповідальності сторін за порушення зобов´язань; умови переведення частки робіт за контрактом на субпідряд; оплата навчання персоналу.
Купівля та продаж міжнародних транспортних послуг здійснюється на міжнародних транспортних ринках. Умови надання транспортних послуг та їх вартість визначає перевізник або визначаються на переговорах. Транспортні витрати охоплюють усі витрати на перевезення вантажу (товару) від продавця до покупця і містять вартість фрахту, страхування, завантаження та розвантаження, упакування та розпакування, інші супутні витрати. Відносини продавців і покупців з перевізником регламентуються укладеними між ними угодами, умови яких залежать насамперед від виду транспорту. Договір на перевезення вантажів морськими чартерними (трамповими) рейсами укладаються у вигляді чартеру, а на перевезення морськими лінійними рейсами — у вигляді коносамента. Договори на перевезення літаками, залізничним та автомобільним транспортом оформляються відповідними накладними на перевезення [26, c.156].
Офіційна статистика платіжного балансу, у якій вказується щорічний оборот по статті Послуги, не може дати точного уявлення про масштаби міжнародної торгівлі послугами. Складність підрахунку тут, насамперед, повязана з наступними чинниками:
.послуги, як правило, надаються в комплекті з товарами і їх вартість часто складає значну долю ціни товару. У такому випадку іноді важко або взагалі неможливо відокремити послуги від товару;
.послуги часто фігурують у внутрішньофірмовому обміні. Визначити їх вартість виявляється неможливим, оскільки на ці види послуг взагалі немає ринку;
.доходи по банківським та страховим операціям, якщо вони реінвестовані в тій країні, в якій були отримані, випадають із статистичного обліку;
Послуги задовольняють найрізноманітніші потреби: суспільні, виробничі, особисті. Відповідно до різнобічного Більшість існуючих класифікацій базуються на функціональних характеристиках послуг та їхньому діловому призначенні. практично у кожній класифікаційній схемі, побудовані за цим критерієм, відокремлюється сектор «інші послуги», до яких належать послуги, що не увійшли до перелічених раніше груп. Фактично, така класифікаційна схема залишається незавершеною і постійно відкритою для подальшого доповнення, повязаного із появою нових видів послуг на міжнародному ринку. На практиці широко використовується низка класифікацій послуг, запропонованих різними міжнародними організаціями.
Згідно з підходом, який прийнятий ЮНКТАД (конференція ООН по торгівлі та розвитку), виділяють наступні види послуг:
1)торгівля транспортними послугами за межами національних кордонів;
2)торгівля туристичними послугами;
)послуги поштового, курєрського, телефонного, телеграфного звязку між резидентами та нерезидентами;
)будівництво (обєкти за кордоном, що здійснені на тимчасовій основі резидентами);
)страхування (нерезидентів страховими компаніями-резидентами);
)фінансові послуги;
)компютерні та інформаційні послуги;
)роялті та ліцензійні послуги;
)франчайзинг;
)лізинг;
)інжиніринг;
)управлінський контракт.
У системі міжнародної торгівлі послугами можна виділити такі два блоки: структурно—галузеві компоненти та виробничо—комерційні операції. Безсумнівно, будь-яка класифікація в такій сфері, про яку тут ідеться, досить умовна. Пропонований перелік форм виходить із того, що в системі послуг можна виділити як загальні функціональні компоненти відтворювальних процесів і тенденції їх розвитку, котрі стосуються сфери послуг (перший блок), так і форми підприємницької діяльності, які також за своїм змістом є послугами (другий блок).
Структурно—галузеві компоненти системи міжнародної торгівлі послугами — це:
— інформаційні послуги як динамізуючий фактор міжнародної економічної діяльності;
— міжнародні транспортні послуги;
— міжнародний туризм;
— банківсько-страхувальні послуги.
Виробничо—комерційні операції, які входять до системи міжнародної торгівлі послугами, — це:
— лізинг;
— франчайзинг;
— інжиніринг;
— ліцензійний обмін;
— міжнародні орендні операції [ 23, c. 85].
Міжнародний лізинг — це складна фінансова операція, при якій спеціальна лізингова фірма (орендонадавач) у відповідності з домовленістю з офіційним орендарем купує у виробника відповідне устаткування, обладнання, машини, наймає людей і передає на визначений час за встановлену плату орендарю.
Це одна із форм міжнародних послугових відносин, яка має вигляд кредитування експорту й імпорту товарів, що полягає в довгостроковій оренді машин, устаткування, транспортних засобів, будівель виробничого призначення тощо.
Отже, лізинг є своєрідним симбіозом кредиту та оренди, при якому споживач бере в оренду необхідний товар чи об’єкт оренди не безпосередньо у виробника, а у спеціальної компанії, котра і займається такою специфічною послугово-кредитною діяльністю. Виграють від цього усі три суб’єкти: виробник, реалізуючи товар, відразу ж отримує гроші; споживач не виплачує повну суму за товар відразу, а тільки здійснює незначні виплати протягом досить тривалого періоду; лізингова компанія, як правило, отримує стабільні значні прибутки від своєї діяльності.
Якщо суб’єкти лізингу належать до двох і більше країн, то такий лізинг є міжнародним. Обсяг лізингових операцій у світі за рік дорівнює в середньому 300 — 500 млрд. доларів США.
Загальна цінність міжнародного лізингу полягає в тому, що в такий спосіб споживачеві полегшується доступ до високих технологій, вдається оперативно заміняти старе обладнання на нове, прогресивніше направляти зекономлені кошти на інші цілі, що в кінцевому результаті призводить до оптимального розвитку світової економіки.
Міжнародний факторинг — це вид міжнародної діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними угодами факторинговій компанії з метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило, 70-90% платежу уже за 2 — 3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків. Іншими словами, суть міжнародного факторингу зводиться до того, що фактор-фірма погоджується звільнити експортера від фінансового тягаря експортної угоди, особливо від очікування платежу від закордонних покупців, для того, щоб експортер зміг зосередитися на своїй безпосередній діяльності: виробництво, продаж і Якщо факторинг функціонує у сфері короткотермінових кредитів, то форфейтингова стихія — це середньострокові кредити (до 7 років).
Надзвичайно ефективним міжнародний форфейтинг є при експорті засобів виробництва, коли договір купівлі-продажу може передбачати сплату купівельної ціни частинами протягом 2-5 років.
Міжнародний франчайзинг — це система міжнародних послугових відносин, що виникають з приводу надання дозволу відомою великою фірмою однієї країни бізнесмену чи фірмі (як правило, малому підприємству) іншої країни на використання її торгової марки або на експлуатацію її готового підрозділу. При цьому фірма, котра віддає Право на користування своїм підрозділом або іменем, називається франчайзером, а мале підприємство чи бізнесмен, що придбав дозвіл на таке користування, має назву франчайзі. І нарешті сам дозвіл, що виступає об‘єктом купівлі-продажу, зветься франшизою.
У відповідності з міжнародною френчайзинговою угодою франчайзер зобов’язується надавати франчайзі допомогу у підготовці персоналу, організаційних питань, реклами, у постачанні (пошук постачальників й отримання від них сировини за пільговими цінами) тощо. Франчайзі за ці послуги вносить одноразову плату при організації бізнесу і здійснює періодичні платежі, а також зобов’язується вкласти в цю компанію частину свого капіталу й надавати послуги в області маркетингу та менеджменту.
Міжнародний консалтинг — це вид міжнародної послугової діяльності, яку здійснюють спеціалізовані фірми одних країн у вигляді надання порад державам, виробникам, продавцям і покупцям інших країн з широкого кола питань економічної діяльності, а також яку здійснюють спеціалізовані фірми одної країни у вигляді порад з питань зовнішньоекономічної діяльності фірмам з цієї ж країни. Іншими словами, міжнародний консалтинг є такою системою послуг міжнародного рівня, при якій спеціалізовані фірми проводять аналіз, дослідження і видають рекомендації стосовно об‘єкта консультацій, отримуючи за це певну винагороду.
Досить часто консалтингові послуги проводяться паралельно чи разом з наданням інших видів послуг, а тому суто консультаційних фірм у світі не так уже й багато, ніж таких, котрі спеціалізуються на виданні змішаних видів послуг. Консалтингові послуги надають і фірми, що спеціалізуються на далеко не послугових видах діяльності. Досить відомі гіганти нафтового, автомобільного та електронного бізнесу створюють свої філії, дочірні компанії, які спеціалізуються в консалтинговому бізнесі.
Інжиніринг — це комплекс інженерно-консультаційних послуг, які пов’язані зі створенням об‘єктів промисловості та сільського господарства, а також забезпеченням діяльності підприємств за широким спектром цілей їх маркетингової діяльності (від виробництва до збуту).
Ці послуги містять комплекс робіт, який включає передпроектні техніко-економічні дослідження та обґрунтування, лабораторні або експериментальні дороблення технології чи прототипу, розроблення детальних структур проекту від ескізного варіанта до видання специфікації на обладнання, технологічне супроводження в процесі освоєння технології чи обладнання, консультування в процесі реалізації проекту тощо.
Міжнародний туризм. Серед найрентабельніших видів бізнесу твердо зарекомендував себе міжнародний туризм, котрий об’єднує досить широкий набір послуг. Тому міжнародний туризм можна визначити, як багатопланову систему послугових заходів, що направлені на задоволення потреб осіб, котрі є представниками одних країн і знаходяться з короткотерміновими відвідуваннями в інших країнах.
Страхування — це особлива форма економічних відносин, що мають послуговий характер, і виникають в результаті створення (за рахунок внесків учасників економічних відносин) цільових фондів для відшкодування збитків, які сталися в результаті стихійних і випадкових дій природи та людини.
Якщо стається страхова подія, то визначається величина збитків і в залежності від страхової суми виплачується потерпілому страхове відшкодування.
Державні страхові компанії, як правило, створюються для проведення специфічних видів страхування або для запобігання відпливу валюти по каналах страхування й перестрахування. Наприклад, у багатьох країнах спеціалізовані державні компанії здійснюють страхування експортних кредитів з метою заохочення експорту.
Міжнародні транспортні послуги — це перевезення різними видами транспорту (морським, річковим, залізничним, автомобільним, авіаційним, трубопровідним), які здійснюються в процесі міжнародної торгівлі та/або резидентами однієї країни в економічно виражених інтересах резидентів іншої країни.
Найбільш універсальним і ефективним засобом транспортування великих обсягів товарів (вантажів) є морський транспорт. Його частка становить близько 80 % від загального обсягу міжнародних перевезень.
Міжнародні інформаційні послуги — це продажі інформації, субєктами, що володіють нею в одній країні споживачам інших країн.
Міжнародний інформаційний обмін — це передача і отримання інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг одній країні через державний кордон іншої країни.
об‘єктами міжнародного інформаційного обміну є:
документована інформація;
інформаційні продукти та інформаційні ресурси;
інформаційні послуги;
засоби інформаційного обміну [ 37, c. 47].
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ
2.1 Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації
Ринок послуг значною мірою є динамізатором світового виробництва, науково-технічного прогресу та всієї системи міжнародних економічних відносин, які формуються під впливом сучасних інформаційно-технологічних та глобалізаційних тенденцій. В результаті міжнародна торгівля послугами розвивається більш швидкими темпами, ніж зовнішня торгівля загалом, під впливом розвитку компютеризації, інформаційних технологій, лібералізації ринку фінансових і страхових послуг тощо, що потребує постійного моніторингу світового ринку послуг.
Послуги можуть бути і самостійним обєктом торгівлі і „супроводом товару, що продається. Ключовим фактором зростання обсягів міжнародної
торгівлі послугами, їх диверсифікації стали поширення інформаційних технологій і попит на продукти компютерного виробництва та взагалі на послуги, які не привязані до матеріальних носіїв тощо.
Міжнародна природа послуги проявляється або в безпосередньо міжнародному її характері, або в різноманітних економічних наслідках певної комерційної акції, які можуть бути повязані з виникненням різного роду зобовязань або перспектив щодо подальшого співробітництва мультинаціональних контрагентів. Подібні наслідки як ознаки міжнародних послуг залежно від їх характер.
Надання послуг є найбільш динамічною статтею зовнішньої торгівлі. Дедалі більше число видів послуг стає ринковим товаром і реєструється на рахунках поточних операцій платіжного балансу країни.
Експорт послуг складає приблизно 1,5 трлн. дол. США або понад 20% всієї світової торгівлі. При цьому торгівля комерційними послугами постійно зростає.
Зростання торгівлі послугами обумовлене наступними фактами:
1.революційно технічні зміни;
2.підвищення темпів розвитку технологічних програм в галузі телекомунікацій та інформації;
.збільшення попиту на фінансові, страхові, банківські послуги.
Близько 75% обсягу послуг експортується розвинутими країнами, 24% — країнами, що розвиваються та країнами з перехідною економікою і 1 % — міжнародними організаціями [17, c.71].
Стосовно 2011 року, то усі сектори комерційних послуг були уражені світовою кризою, але не в однаковій мірі. В Азійському регіоні, який являється достатньо стабільним експортером, експорт транспортних послуг понизився на 26%. У США, які займають 2 місце за експортом фінансових послуг, спад був на 7%. Але на початку 2012 року ми можемо спостерігати стабілізацію експорту майже всіх послуг.
Якщо розглянути більш детально торгівлю послугами за країнами, то можна виокремити явних лідерів. Почнемо з експорту послуг:
1)США: у дані роки розмір торгівлі послуги скоротився у 2011 році до 504 млрд, в порівнянні з 2010 р. — 545 млрд. доларів, але на 2012 рік пропозиція стабілізувалась і склала 540 млрд. доларів. Торгівля сфокусована більшої мірою на послугах бізнесу, туризму, та не класифікованих послугах.
)Німеччина: знижує обсяги експорту послуг від 261 млрд. доларів у 2010 р. до 237 млрд. доларів у 2012 р. . Переважно, це транспорті, некласифіковані послуги, а також послуги бізнесу.
)Китай: спостерігається постійно зростаючий обсяг експорту від 147 млрд. доларів до 157 млрд. доларів у 2010-2012 роках.
)Франція: обсяг експорту цієї країни на даному етапі зменшується від 167 млрд. доларів у 2010 р. до 143 млрд. доларів у 2011-2012 роках. Питома вага належить туристичним та некласифікованим послугам.
)Японія: сума всіх експортних послуг залишається майже сталою у 2010 та 2012 роках — 145 млрд. доларів, а ось у 2011 р. відбувся спад до 128 млрд. доларів. Більшість з них це не класифіковані та бізнес послуги.
)Іспанія: має тенденцію до спаду обсягів експорту від 143 млрд. доларів у 2010 р. до 123 млрд. доларів у 2012 р. . Більшість припадає на туризм.
)Індія: намагається відновити та випередити свої досягнення у 2010 р., що склали 104 млрд. доларів, а потім впали до 90 млрд. доларів у 2011 р., зараз стоїть на межі 116 млрд. доларів. Здебільшого це компютерні та інформаційні послуги.
Отже, можна простежити загальну тенденцію спаду серед обсягів експорту провідних експортерів послуг на світовому ринку через певні ураження секторів світовою кризою [56, c.51].
Стосовно імпорту послуг, лідируюча позиція знову належить США:
1)США: йде чіткий спад в імпорті послуг від 405 млрд. доларів у 2010 році до 370 млрд. доларів у 2011 році. Імпортує країна здебільшого некласифіковані, транспортні та туристичні послуги.
)Німеччина: спостерігається спад в обсягах від 291 млрд. доларів у 2010 р. до 263 млрд. доларів у 2012 році. Переважають туристичні та некласифіковані послуги.
)Китай: обсяг експорту послуг даної країни поступово зростає від 158 млрд. доларів у 2010-2011 рр. до 182 млн. доларів у 2012 році. Питома вага належить некласифікованим, туристичним та транспортним послугам.
)Велика Британія: значно зменшили обсяги імпорту послуг від 204 млрд. доларів до 167 млрд. доларів у 2010-2012 роках. Більшість припадає на бізнес-послуги та не класифіковані послуги.
)Японія:відчутний спад відбувся продовж 2011 р. до 147 млрд. доларів, зі 169 млрд. доларів, а зараз країна намагається відновити свої результати і має обсяг у 157 млрд. доларів. Питому вагу складають транспортні та некласифіковані послуги.
)Італія: кількість імпортованих товарів цієї країни також поступово знижується від 130 млрд. доларів у 2010 р. до 110 млрд. доларів у 2012 році. Здебільшого імпортує бізнес-послуги та не класифіковані послуги.
Розглянувши обсяги імпорту послуг провідних імпортерів світу, ми можемо зробити висновок, що криза істотно вплинула у 2011 році і на обсяги імпорту провідних країн [18, c.11].
Країни, що розвиваються, на ринку послуг пропонують послуги з тих секторів, у яких є потенціал розвитку експортної торгівлі. Наприклад, фінансові, телекомунікаційні, будівельні, медичні й інші сектори. Велика кількість цих країн великою мірою залежить від імпорту послуг, від лібералізації якого отримують переваги. Їх імпорт послуг постійно зростає, оскільки продуктивність промисловості тісно пов’язана з допустимими і недорогими фінансовими та інформаційними послугами. Підприємства в пошуках іноземних ринків мають витрачати значно, більше, ніж раніше, на маркетингові та наукові дослідження, рекламу тощо.
На сьогодні десятку країн-лідерів у сфері комерційних послуг очолюють країни Європейського Союзу та США, що разом займають понад 70% світових обсягів експорту та імпорту. У сфері комунікаційних послуг до них приєднуються такі експортери як Кувейт та Індія, та імпортери — Канада, Росія та Китай; у сфері будівельних послуг — Японія, Китай та Росія; страхових послуг — Канада, Мексика та Швейцарія; фінансових послуг — Швейцарія, Японія, Китай; приватних, культурних та рекреаційних — Канада, Туреччина, Індія; компютерних та інформаційних — Індія, Китай та Японія; роялті та ліцензійних послуг — Японія, Швейцарія та Канада; а також інші бізнес-послуг — Китай, Японія та Корея.
Світовий Відповідно до останнього звіту Global Economic Prospects, ВВП єврозони скоротиться цього року на 0,3%.
Країни, що розвиваються, у цій ситуації повинні бути готовими до ризиків уповільнення економічного зростання, йдеться у доповіді.
Світовий Уповільнення економічного зростання вже проявляється в послабленні світової торгівлі та зниженні цін на сировинні товари, відзначають експерти.
У 2011 році світовий експорт товарів і послуг збільшився, за оцінками, на 6,6% (зниження у порівнянні зі зростанням на 12,4% у 2010 році), а у 2012 році прогнозується його зростання лише на 4,7%.
Світові ціни на енергоресурси, метали і мінеральну сировину, сільськогосподарську продукцію вже знизилися на 10%, 25% і 19% відповідно у порівнянні з останніми максимальними значеннями 2011 року.
2.2 Специфіка регулювання процесів міжнародної торгівлі послугами
Розширення міжнародної торгівлі послугами та диверсифікація світового ринку послуг посилюють потребу розвивати відповідні механізми регулювання та сприяти їх адаптації до сучасної специфіки цієї сфери міжнародної економічної діяльності. Для цього вживаються заходи на різних рівнях, як зусиллями окремих урядів, так і в міжнародному масштабі.
Суттєву роль відіграють двосторонні угоди, як галузеві (частіше за все про транспортне сполучення, перевезення, та комунікації), так і торгово-економічні, в яких розглядаються окремі аспекти торгівлі послугами і капіталовкладень у цю сферу [31, с. 42].
Іншою формою є багатостороннє регулювання торгівлі послугами в рамках міжнародних організацій. Підготовкою угод з цих питань займаються спеціалізовані міжурядові організації, наприклад ІКАО (Організація міжнародної цивільної авіації), ІМО (Міжнародна морська організація), ВОТ (Всесвітня організація з туризму) та ін. Усе більш важливе місце питанням регулювання ринку послуг відводиться у роботі такої найвідомішої організації, як ООН (Організація Обєднаних Націй) і спеціалізованих структурних підрозділів, що входять до її складу, таких як ЕКОСОР (Економічна і соціальна рада), ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку), ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН з прав Міжнародної торгівлі) та ін. Важливий внесок у регулювання вищезгаданої сфери вносять також Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група Світового банку та велика кількість інших організацій. Однак найбільш потужною і широкою за сферою системою глобального регулювання торгівлі послугами є ГАТС/СОТ (Генеральна угода з торгівлі послугами в рамках Світової організації торгівлі).
Розглянемо і охарактеризуємо найбільш впливові з перелічених вище міжнародних організацій, які беруть участь у регулюванні послуг та окремих її секторів на національному, галузевому, регіональному та міжнародному рівнях.
У сфері транспортних перевезень велику роль у вирішенні багатьох технічних питань міжнародного морського транспорту відіграє Міжнародна морська організація (ІМО), яка була заснована в 1958 р. ІМО входить до числа спеціалізованих установ ООН і знаходиться в Лондоні. Основні завдання ІМО — розвиток співпраці між усіма країнами з питань морського судноплавства, розробка міжнародного права в цій сфері, зміцнення безпеки судноплавства на морі та захист морського середовища [14, с. 42].
ІКАО була заснована у 1944 р. у Чикаго. Її членами є більш ніж 180 держав. Вона є міждержавним утворенням, яке здійснює розробку питань, повязаних юридичними, економічними і технічними аспектами регулювання процесів функціонування систем повітряного транспорту (СПТ), а також бере участь у розробці міжнародних стандартів у даній сфері і забезпечує їх виконання. ІАТА (Міжнародна асоціація повітряного транспорту) є асоціацією авіаперевізників, яка була заснована у 1945 р. у Гавані. Вона визначає міжнародну тарифну політику, бере участь у створенні повітряної торгівлі і вирішенні повязаних із цим проблем, представляє інтереси авіакомпаній в різних міжнародних організаціях тощо.
Серед туристичних організацій найбільш впливовою є Всесвітня організація з туризму (ВОТ), яку створено в 1975 р. Протягом багатьох років ця організація була відома як Міжнародний союз офіційних туристичних організацій, який не входив до системи спеціалізованих органів ООН, але з ініціативи Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 2 січня 1975 р. ВОТ отримала офіційний статус спеціалізованого органу ООН і своє нинішнє найменування.
Глобальний рівень регулювання міжнародної торгівлі послугами містить широкий спектр принципів, правил, міжнародних договорів та угод, що розробляються різноманітними міжнародними організаціями.
ООН є типовою глобальною системою. Вона є однією з найвідоміших міжнародних організацій сучасності, яка функціонує понад півстоліття. Останнім часом, поряд із головними політичними проблемами, все більше місця в її діяльності відводиться вирішенню економічних, соціальних та фінансових питань.
Виділяють три рівня регулювання: національний, двосторонній, багатосторонній. Багатосторонні відносини на ринку послуг регулюються угодами в межах міжнародної організацій ГАТТ/СОТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю/Світова організація торгівлі), ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку) та спеціалізованих міжурядових організацій, таких як, наприклад, ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації), ІМО (Міжнародна морська організація), ВТО (Всесвітня туристична організація) та інших [14, c.42].
Головними завданнями СОТ є: лібералізація міжнародної торгівлі шляхом її регулювання переважними тарифними методами при послідовному скороченні рівня імпортного мита, усуненні кількісних та інших нетарифних барєрів у торгівлі, а також підтримка справедливої конкуренції в національному та міжнародному економічному просторі.
В основному тексті ГАТС зафіксовано концепції, принципи та правила, що загалом стосуються торгівлі послугами. У додатках до угоди сформульовані принципи і правила, що стосуються певних видів послуг. Генеральна угода з торгівлі послугами поширюється на послуги, що надаються на комерційних засадах як компаніями приватного сектору економіки, так і фірмами, що перебувають у власності урядів або контролюються ними. ГАТС не поширюється на послуги стосовно регулювання руху повітряних суден і пов’язаних з цим прав.
Право на надання послуг виникає на підставі сертифікатів, ліцензій та інших документів. ГАТС заохочує країн-учасниць укладати двосторонні та багатосторонні угоди щодо взаємного визнання (mutnalrecognition) кваліфікацій, необхідних для отримання документів, що підтверджують Право на надання послуг. Такі системи взаємного визнання слід тримати відкритими для приєднання до них (accession) інших країн-учасниць, якщо вони доведуть, що їх національні стандарти і вимоги відповідають міжнародним.
Захист національного надавача послуг відбувається не за допомогою заходів, що вживаються на кордоні, а в результаті законодавчого регулювання зарубіжних прямих інвестицій.
Принцип національного режиму повинен надаватися країнами у результаті переговорів з іншими країнами-партнерами, при цьому мають визначатися сектори, підсектори, умови (conditions) і кваліфікаційні вимоги (qualifications) для застосування зазначеного принципу.
Відповідно до угоди насамперед слід лібералізувати доступ до ринків послуг надавачам з країн, що розвиваються. Цим країнам дозволяється жорсткіше застосовувати протекціонізм національної індустрії послуг, зокрема, допускати іноземних конкурентів у меншу кількість секторів, лібералізувати менше типів угод, а також вимагати від іноземних інвесторів утворювати спільні підприємства з національними надавачами послуг і надавати національним компаніям доступ до інформації іноземних компаній та їх каналів збуту.
У ГАТС містяться положення, що регулюють винятки із загальних правил цієї угоди (у зв’язку з економічною інтеграцією, платіжним балансом, інтеграцією ринку праці, етикою, охороною здоров’я людини, охороною навколишнього середовища, безпекою держав).
Обмеження у наданні доступу до ринку або у дотриманні принципу національного режиму поділяються на горизонтальні, тобто такі, що стосуються всього комплексу послуг (entire range of services), і специфічні, які охоплюють відповідний сектор або вид послуг.
практично всі обмеження так званих горизонтальних зобов’язань (horizontal commitments) стосуються послуг, для надання яких необхідна комерційна присутність у країні-імпортері, а також пересування фізичних осіб. Економічно розвинені країни мають небагато горизонтальних обмежень щодо комерційної присутності (commercial presence) іноземних постачальників послуг. Горизонтальні зобов’язання у зв’язку з рухом фізичних осіб стосуються переважно внутрішніх пересувань у компаніях «ключового персоналу» (essential personnel) — менеджерів і технічних працівників, а також нетривалих візитів ділових відвідувачів (business visitors).
Країни, що розвиваються, виступають за те, щоб незалежні професіонали могли працювати за кордоном без утворення ними компанії або іншої форми комерційної присутності. Не всі економічно розвинені країни погоджуються з такою точкою зору.
Отже, взяті країнами зобов’язання слід розглядати як перший крок у напрямі лібералізації міжнародної торгівлі послугами. Розвиток ефективної індустрії послуг є пріоритетним для багатьох країн. Третинний сектор відставав у своєму розвитку від вторинного сектору економіки країн, що розвиваються. Ці країни надалі можуть скористатися вигодами від співпраці з іноземними постачальниками послуг.
Лібералізаційні заходи сприяють зростанню торгівлі послугами між країнами, що розвиваються. Спільні підприємства, утворені юридичними та/або фізичними особами цих країн, можуть успішно конкурувати з фірмами економічно розвинених країн, особливо у наданні послуг країнам, що розвиваються.
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНА В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ
3.1 Аналіз динаміки міжнародної торгівлі послугами України
Транспортна галузь є ключовим елементом економічного розвитку України і суттєвим джерелом наповнення державного бюджету: у загальному обсязі послуг, що реалізовані в державі у 2012 р., частка транспортних послуг становила близько 7 %. Суттєвими є обсяги експорту транспортних послуг, які, за даними Держкомстату України, у 2012 р. оцінені в 6,3 млрд дол. США (імпорт — майже 1 млрд дол. США). Із загального обсягу експорту транспортних послуг близько 30 % припадає на країни ЄС; обсяг імпорту транспортних послуг на 40 % формується державами Євросоюзу. Отже, є очевидною спільна зацікавленість у поглибленні інтеграції української транспортної галузі до ринку транспортних послуг на теренах ЄС.
Метою інтеграції українських транспортників до ринку транспортних послуг країн ЄС є прагнення держави забезпечити розвиток експорту транспортних послуг, ефективніше використовувати транзитний потенціал, підвищувати конкурентоспроможність вітчизняного транспорту на міжнародному ринку транспортних послуг.
Обсяг послуг, що надаються транспортною галуззю України іншим сферам економіки і населенню, а також експортуються, оцінюється у понад 137 млрд грн і характеризується високими темпами зростання (за 2000-2010 рр. збільшився у понад 5 разів). Фінансово-економічна криза суттєво вплинула на виробництво послуг у транспортній сфері, насамперед безпосередньо на транспорті, зменшуючи його частку у загальній сумі наданих послуг транспорту і звязку України.
За оцінками Секретаріату СОТ, серед 15 основних «гравців» на світовому ринку транспортних послуг Україна (з урахуванням послуг трубопровідного транспорту) посідає 12-те місце, і її частка за 2000-2010 рр. зросла лише з 0,8 до 0,9 %. За цей самий період частка країн ЄС-27 (у нинішньому складі) збільшилася на 2,9 в.п. (з 42,5 до 45,4 %).
Змінюється галузева структура експортованих та імпортованих транспортних послуг: зростає частка послуг, що повязані з діяльністю повітряного і морського транспорту, скорочується частка послуг трубопровідного транспорту. Якщо в імпорті послуг Україною останній вид транспорту відіграє несуттєву роль (всього 0,2 % всіх імпортованих послуг вартістю 2,2 млн дол. США у 2012 р.), то в експорті послуг трубопровідний транспорт зменшив свою частку на понад 10 відсоткових пунктів (у 2012 р. проти 2008 р.).Це є наслідком, насамперед, політики Російської Федерації, яка майже одноосібно завантажує українську нафтогазопровідну систему для експорту вуглеводневих ресурсів [35, c.11].
На ринку транспортних послуг України останніми роками спостерігаються певні трансформації у географічному їх розміщенні: поступово зменшується частка країн СНД (насамперед, РФ) та збільшується частка інших країн. Зростає кількість країн світу, з якими Україна співпрацює на ринку транспортних послуг: якщо у 2008 р. їх було близько 150, то у 2012 р. — вже понад 160.
Серед найбільших постачальників транспортних послуг в Україну за даними 2012 р. — РФ (частка складає майже 30 %), Великобританія (8,6 %), Німеччина (близько 5 %), Швейцарія (3,6 %), Польща (3,35 %), США (понад 3 %). З більшістю партнерів Україна зберігає позитивне сальдо торгівлі транспортними послугами (відємне сальдо склалося у 2009 р. з Румунією — понад 6,6 млн дол. США, Польщею — близько 0,7 млн дол. США, Бахрейном, Чеською Республікою — відповідно 0,55 і 0,43 млн дол. США та ін.). Найвищими темпами зростає імпорт послуг авіаційного та залізничного транспорту (їх спільна частка дорівнює понад 75 % загального імпорту транспортних послуг) [28].
За останні шість років (2007-2012 рр.) обсяги експорту послуг наземного транспорту України збільшились в 1,7 разу. У географічному аспекті суттєво зросли постачання послуг до Польщі, Австрії, Великобританії, тоді як до Угорщини, Кіпру, Словаччини, Італії, Німеччини вони скоротилися (наведено країни ЄС, експорт послуг наземного транспорту до яких сумарно склав понад половину загального обсягу).
У структурі експортованих послуг наземного транспорту (без трубопровідного) пріоритет належить залізничному транспорту, частка якого становить понад 82 %. Залізничний транспорт України залишиться на тривалу перспективу головним видом транспорту, зокрема на європейському напрямку для перевезень вантажів.
Статистичні дані за 2012 р. свідчать про зростання відємного сальдо в експортно-імпортних відносинах щодо послуг залізничного транспорту України з Угорщиною, Словаччиною та Польщею, що пояснюється перевищенням обсягів вантажів, що перевозяться цими країнами для України, над обсягами перевезень Україною вантажів для зазначених держав, а також непаритетним наданням порожнього рухомого складу колії 1520 мм до цих країн під завантаження, за що Україні доводиться платити у разі експортного спрямування вантажів до країн СНД через територію України. Для виправлення ситуації варто шляхом проведення дво- або багатосторонніх переговорів із зазначеними європейськими державами погодити обсяги перевантаження в Україні імпортних для країни та транзитних у напрямку до країн СНД вантажів, забезпечувати відповідне переоформлення ЦІМ-накладної на СМГ, у т.ч. на українській території в межах дотримання норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)#»center»>3.2 Регулювання торгівлі послугами в рамках Світової організації торгівлі: передумови та наслідки для України
В радянському минулому Україна була членом Ради економічної взаємодопомоги <#"justify">Вступ України в СОТ співпав із розгортанням світової фінансової та економічної кризи. В травні 2008 року Україна стала членом СОТ, а вже у вересні банкрутство фінансового гіганта Lehman Brothers призвело до колапсу фінансових ринків і різкого спаду економічної активності і особливо міжнародної торгівлі. Після зростання доларових обсягів світового експорту на 23% дпр до 4,3 трлн дол. США в третьому кварталі 2008 року експорт обвалився на 31% дпр до 2,7 трлн дол. США в першому кварталі 2009 року. Таке падіння було спричинене факторів.
В 2010 році світові фінансові ринки стабілізувались, відновилось фінансування торгівлі, покращились економічні очікування та відновилось економічне зростання у всіх регіонах світу.
На початку 2011 року світова торгівля продовжувала зростати і виросла у першому кварталі на 22,3% дпр, однак очікується сповільнення зростання світової торгівлі через сповільнення економічного зростання.
Динаміка зовнішньої торгівлі України за останні три роки визначалась в першу чергу цими світовими тенденціями. Високий рівень доларизації та зовнішнього боргу в Україні, що призвели до різкого знецінення обмінного курсу гривні до долара США на початку кризи, та сприяли падінню споживчого попиту і частковій переорієнтації імпорту на внутрішнє споживання, були іншим важливим фактором, що вплинув на зовнішню торгівлю України. До того ж проблеми банківського сектору України також ускладнили отримання українськими експортерами та імпортерами фінансування всередині країни.
В результаті цього експорт товарів та послуг України впав на 22% в реальному обсязі у 2012 році, а імпорт ‐ на 39%. Через падіння цін на сталь, нафту та інші товари експорт та імпорт товарів та послуг в доларовому виразі впав ще більше (на 37% та 44%). Спад показників міжнародної торгівлі України відображає згортання світової торгівлі та падіння споживання домогосподарств на 14,9% та інвестицій більш ніж вдвічі протягом відповідного періоду [20, с.12].
У 2010 році реальний експорт та імпорт товарів і послуг дещо зросли(на 4,5 та 11,1%), однак зовнішній попит на основні продукти українського експорту залишався суттєво меншим ніж до кризи, а вища, ніж у країнах‐торгових партнерах, інфляція зменшувала конкурентні переваги, зумовлені знеціненням гривні на початку кризи. У першому півріччі 2011 року експорт товарів та послуг у доларовому виразі перевищив рівень першого півріччя 2008 року, а імпорт наблизився до цього рівня за рахунок того, що рівень цін у 2011 році перевищив докризовий більш ніж на 20%, Це відображає зростання світових цін на неенергетичні сировинні товари на 22%3 та високу ціну на газ, імпортований з Росії. Водночас фізичні обсяги експорт та імпорту залишались суттєво нижчими за докризовий рівень, оскільки зовнішній попит на основні експортні товари України не досяг рівня 2008 року, а інвестиції в основний капітал залишаються набагато нижчими, ніж до початку кризи.
Загалом динаміка показників міжнародної торгівлі у 2009‐2011 році відображає переважно економічні коливання, викликані кризою в Україні, спад і подальше відновлення світової економіки.
Приєднання до цієї Організації, дало Україні наступні основні економічні переваги:
1. створення передумов для розширення співпраці з ЄС;
2. переваги світової торгівлі та міжнародного розподілу праці;
3. вплив на макроекономічну політику;
5. забезпечення лібералізації доступу українських товарів на ринки світу;
6. доступ до механізму вирішення торгових спорів.
Практичний досвід багатьох країн світу, які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей [38, с.35].
Окрім ряду позитивних наслідків від вступу України до СОТ існує і низка недоліків, які можуть спричинити додаткові загрози економіці України, зокрема:
1. лібералізація торгівлі може спричинити посилення впливу світової кон’юнктури на економіку країни, що зумовлює підвищення економічних ризиків України у періоди глобальної економічної нестабільності;
2. членство України у СОТ вимагатиме скасування багатьох положень, закріплених у чинних програмах субсидування окремих галузей, які суперечать нормам СОТ;
3. вітчизняні виробники в окремих випадках можуть виявитися неготовими до зростання конкуренції через низьку ефективність підприємств;
4. скорочення виробництва неконкурентоспроможних вітчизняних підприємств та галузей;
5. запровадження правил СОТ у сфері ліцензування, стандартизації та сертифікації потребує суттєвих витрат для розробки та впровадження нових інститутів і механізмів здійснення таких процедур [1, c.13].
Зважаючи на все вищесказане, слід зазначити, що Україна отримала значно більше позитивних переваг від членства в СОТ, ніж негативних. . Але реалізація потенційних переваг потребує змін адміністративного ВИСНОВКИ
Однією з проблемою теоретичного В умовах глобалізації економіки світовий ринок послуг розвивається більш динамічно, ніж інші сегменти світового ринку, що повязано з прискореним ростом сфери послуг у більшості країн світу, а також процесами лібералізації, розширенням відкритості національних економік, зростанням інтенсивності потоків інвестицій.
Зростаючу роль у подальшому розвитку світового ринку послуг відіграє науково-технічний прогрес. Зокрема, пріоритетності набуває сектор інформаційно-комунікаційних послуг з такими новими галузями, як електронна й мобільна торгівля, що базуються на мережі Інтернет. Завдяки цим досягненням послуги можуть більш ефективно впливати на структуру та динаміку експорту країни, продуктивність праці й конкурентоспроможність фірм та галузей, а в кінцевому рахунку — і на рівень життя населення.
Туристичний ринок України є одним з найбільш сталих складових світової економіки. На основі світового досвіду, можна розробити стратегічні напрямки формування і функціонування природно-ресурсного потенціалу територій України в інтересах розвитку туризму і туристичної індустрії як соціально, економічно й екологічно значимого сектора національної економіки.
В умовах глобалізації економіки діюча система регулювання ринку послуг функціонує на декількох рівнях, а саме на національному, галузевому, регіональному і глобальному, для кожного з яких характерна наявність ряду специфічних організацій.
Український ринок послуг ще не набув достатнього розвитку. Найбільшого розвитку набув сектор транспортних послуг у загальній структурі вітчизняного експорту послуг. Пріоритетного значення набувають: логістичні послуги, фінансові послуги, інформаційно-комунікаційні послуги, лізингові послуги.
Розвиток сфери послуг в Україні потребує активізації залучення в цю сферу інвестицій, в т.ч. іноземних. Залучення іноземного капіталу в українську економіку буде сприяти надходженню не тільки необхідних фінансових ресурсів, але й передових, технічно ефективних методів реалізації послуг, що сприятиме підвищенню їх якості й доступності, культури обслуговування та в кінцевому рахунку — підвищить конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг та значно зміцнить позиції України в міжнародному обміні послугами.
Для подальшого розвитку сектору послуг в Україні першочергового значення набуває розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, і насамперед Інтернет та електронної і мобільної торгівлі, які набувають все більшого впливу не лише на організацію діяльності окремо узятих підприємств шляхом скорочення витрат, підвищення мобільності та конкурентоспроможності, але й значною мірою визначають напрямки та подальші темпи розвитку як інших видів послуг, так і інших галузей економіки країни.
Після вступу України в СОТ саме відкритість економіки є стимулом до структурного реформування економіки та галузей. Структурні перетворення, незважаючи на короткострокові втрати, у довгостроковій перспективі ведуть до економічного зростання та покращення національного добробуту. До того ж більшість експертів дотримується думки, що після вступу в СОТ та лібералізації доступу на ринки України не викличе значних негативних наслідків для українських галузей, оскільки рівень реального тарифного захисту внутрішніх ринків для багатьох із них не змінився суттєво. Баланс позитивних та негативних наслідків залежить насамперед від готовності виробників працювати в умовах міжнародної конкуренції, а саме від рівня їх ефективності та конкурентоспроможності, який вони повинні підвищувати.
список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Бураковський І. Вступ України до СОТ: як правильно оцінити наслідки / Бураковський І. // Економічний часопис XXI ст.- 2009.- №7-8. — с. 6-8.
2.Воронова Є.М., Мазаріні А.Л. Експортний потенціал та розвиток зовнішньої торгівлі України // Конспект лекцій — К., 2006 р.
.Гребенюк О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 384 с.
.Дяченко А.В. Контракти міжнародної купівлі-продажу. — К.: УМЦ „Бета, 1991, — 108 с.
.Кириченко А.В., Шевчук В.Я., Мазарук А.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Підручник / К.: Знання, 2005. — 493 с.
.Костина К.В. Система регулювання торгівлі послугами на глобальному рівнім/ Костина К.В.//Зовнішня торгівля: Право та економіка.- 2009 — №1. — с. 41-47.
.Кредисов А.И., Березовченко С.Н., Волошин В.В. и др. Управление внешнеэкономической Деятельностью: Учеб. пособие / Под общ. ред. А.И. Кредитова. — К., 1996.
.Кузьминський Ю.А. Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч.-метод. посібник. — К.: КНЕУ, 2011. — 179 с.
.Левада А.Н. Експорт-імпорт промислових товарів України у І півріччі 2010 р.// Діловий вісник.- 2010. — №9, — с.11.
.Левковець П.Р. Міжнародні перевезення і транспортне Право. — К.: „Арістей, 2009. — 140 с.
.Левченко З. Плюси і мінуси членства в СОТ // Цінні папери України — 2010. — №9. — с.23
.Лугінін О.Є. Статистика національної економіки та світового господарства: Навч. посіб./ Лугінін О.Є., Фомішин С.В. — К.: ЦНЛ, 2009. — 502 с.
.Новицький В.С., Пашко П.В. Міжнародна економічна діяльність України: Підручн. — КНЕУ, 2009. — 948 с.
.Осика С.Г. Універсальні міжнародно-правові засади регулювання демпінгового імпорту: Монографія. — К.: Центр дослідження СОТ, розвитку
.Романенко С.И. импортная экспансия Европы в Украину // Інвестиції: практика та досвід. — 2006. Тернопіль: Економічна думка. 2004. — с. 416
.Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В., та ін. Міжнародна економіка: підручник — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. — 479 с.
.Савко Н. — Торговельний потенціал України // журнал Бізнес — 2010. — №8. — С. 11-12
.Сергієнко О. М. Вступ до Світової організації торгівлі // Формування ринкових відносин в Україні, 2009. — №3 — с. 55-59.
.Сиденко В., Ще раз про відносини України з ЄврАзЕС // Дзеркало тижня. — 2011.- № 20 (395). — с. 20-48
.Сухарський В.С., Сухарський В.В., Охота В.І., Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: теорія, методологія, практика. Навчальний посібник (курс лекцій). Тернопіль: Астон, 2009. — 464 с.
21.Транспорт і звязок України — 2009. Статистичний збірник. Держкомстат України. — К.: 2010, с. 30.
22.Торговельний потенціал України / Савко Н./ журнал «Бізнес». — 2009. — №8. — с. 4-43.
.Україна на ринку Європейського Союзу (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. — 2008. — №11 (47). — с.36.
.Україна та Євразійське Економічне Співтовариство: інтеграція чи співробітництво? (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. — 2009. — №12 (36). — С. 12-35.
.Фомін І.В. До питання вдосконалення системи тарифного регулювання імпорту в Україні // Економіка України. — 2012. — №10. — с. 25-33.
.Фомишин С.В. Международные экономические отношения на рубеже тысячелетий: Учебное пособие / — Херсон: Олди плюс, 2012, — 560с.; ил.
.Чужиков В.І. Економіка забіжних країн: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 308 с.
.Чуприна О.Б. Історія розвитку інтеграційних процесів в Європі та аналіз їх взаємозвязку з процесами глобалізації /Зовнішня торгівля: Право та економіка. — 2007. — №1. — с. 41-47.
.Щербина Л.В. Експорт та імпорт товарів: особливості податкового і бухгалтерського обліку // Баланс. — 2010. — №33. — с. 51-53.
.Яремко Л.А. Імпорт та його вплив на макроекономічні процеси // Фінанси України. — 2012. — №7.- с. 75-82.
.Державний комітет статистики / [Електонний ресурс] / Режим доступу: HTTP://www.ukrstat.gov.ua
32.Зовнішня торгівля України транспортними послугами у 2010 р./ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
.Підсумки зовнішньоекономічних відносин з країнами Європейського Союзу за 2008 — 2012 роки / [Електонний ресурс] / Режим доступу: www.kmu.gov.ua.
.Стрекаль О.В., Країни Західної Європи та проблеми європейської інтеграції / [Електонний ресурс] / Режим доступу: www.niss.gov.ua.
.Статистичні дані про обсяги зовнішньої торгівлі / [Електонний ресурс] — офіційний сайт Eurostats — Режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/
.Чумак В.М., Нікішенко С.О., проблема перспективного партнерства України у регіонах Далекого сходу та Південно-Східної Азії / [Електонний ресурс] / Режим доступу: www.niisp.gov.ua
37.Trade statistics / [Електонний ресурс] / Режим доступу: HTTP://epp.eurostat.ec.europa.eu/
38.World trade statistics / [Електонний ресурс] / Режим доступу: HTTP://www.wto.org
