Мировая экономика

Учебная работа. Прямі іноземні інвестиції в Україні

Прямі іноземні інвестиції в Україні

Міністерство освіти і науки України

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра світового господарства і міжнародної економічної інтеграції

КУРСОВА робота

з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»

на тему: «Прямі іноземні інвестиції в Україні»

Виконала:

Посад Марія Олегівна

Київ — 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

1.1 Поняття, сутність та класифікація інвестицій

.2 Мета, завдання та роль інвестиційної діяльності

.3 Методи оцінки економічної ефективності інвестицій

Розділ 2. Аналіз динаміки розвитку прямих іноземних інвестицій в Україні та в світі

.1 Основні тенденції та динаміка прямих іноземних інвестицій у світі

.2 Сучасний стан залучення прямих іноземних інвестицій та інвестиційний клімат в Україні

.3 Правовий режим іноземного інвестування в Україні

Розділ 3. Перспективи розвитку іноземного інвестування в Україні

3.1 Перспективи активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

3.2 Шляхи вирішення проблем правового регулювання іноземних інвестицій

Висновки

список джерел посилань

Додатки

Вступ

За останні часові періоди інвестиції стали відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду. коли є кошти, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки.

Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебувало в центрі уваги економічної науки. Така ситуація зумовлена тим, що, визначаючи процес економічного зростання в цілому, інвестиції мають вплив на всі галузі господарської діяльності. У сучасних умовах господарювання вони є найважливішим засобом забезпечення умов становлення економіки країни, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним з механізмів соціально-економічних перетворень.

Аналіз світового досвіду підтверджує, що іноземні інвестиції допомагають вирішенню проблеми недостатності власних грошей як джерела фінансування. При їх ефективному використанні країна може не тільки компенсувати нестачу внутрішніх інвестиційних ресурсів, а ще й підвищити ефективність виробництва та конкурентоспроможності вітчизняної продукції завдяки введенню новітніх технологій та аналізу прогресивного досвіду управління інших країн світу. До того ж, саме залучення іноземних інвестицій виводить країну на світові ринки, налагоджує звязки зі світовою економікою та допомагає вийти із кризи. Іноземні інвестори під час прийняття рішень завжди приділяють значну увагу оцінці інвестиційного клімату в країні. В економічній літературі проблематикою оцінки інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості країни, визначенню шляхів їх покращення займаються І. Бланк, С. Гутеквич, М. Мельник, О. Носова, П. Фішер, О. Яковлєв та інші науковці. Іноземне інвестування є одним зі шляхів вирішення проблеми нестачі фінансових засобів вітчизняних інвесторів для забезпечення вимог національного народного господарства та його інноваційного розвитку.

Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання:

прискорена амортизація;

-раціональна податкова система;

кредити та регулювання банківських процентних ставок;

заохочення лізингу.

В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей субєктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтована інвестиційна політика держави.

Отже, без збільшення іноземних інвестицій в Україну, національна економіка не зможе покращити свій стан та ефективно ввійти в сучасну світову господарську систему. Саме тому дослідження сучасного стану іноземного інвестування в економіку України набуває особливої актуальності.

таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

об‘єктом дослідження даної курсової роботи обрано прямі іноземні інвестиції.

Предметом дослідження є залучення іноземних інвестицій в Україну.

Метою курсової роботи є пошук можливих шляхів вирішення проблем залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

-визначити поняття інвестицій та інвестиційної діяльності;

-дослідити динаміку розвитку прямих іноземних інвестицій в Україні та в світі;

-розглянути основні напрямки перспектив розвитку іноземного інвестування в Україні.

Розділ 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

.1 Поняття, сутність та класифікація інвестицій

Економічна діяльність окремих господарюючих суб’єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій [1, с.245].

Для сталого соціально-економічного розвитку регіонів України необхідно залучити достатній обсяг коштів як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Залучені інвестиції дозволяють створювати нові робочі місця, а внаслідок цього — збільшити обсяг податкових відрахувань, що сприятливо вплине на формування додаткових джерел фінансування соціально-економічного розвитку; а також підвищити якість фізичної та «мякої» інфраструктури; стимулювати розвиток підприємницької діяльності на вашій території та диверсифікувати її галузеву структуру, скоротити ризики, повязані із циклічністю галузевого розвитку.

Оскільки залучення інвестиційних ресурсів до регіону може суттєвою мірою позитивно вплинути на зміну його економічного становища, модифікувати його виробничу структуру, викликати зміни на ринках робочої сили та капіталу, йому мають приділяти ключову увагу у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

На практиці під інвестиціями розуміють традиційні інвестиції у формі капітальних вкладень, внески у спільні підприємства або позики, а також інші види інвестування, які здійснюються на основі контрактів з розподілом одержаного прибутку між учасниками [2, с. 151].

Одним із найбільш ефективних та, за умови розумної діяльності органів влади, доступних ресурсів для регіону є прямі іноземні інвестиції (ПІІ).

У закордонній та в українській науковій літературі є чимало тлумачень та визначень концепції «прямих іноземних інвестицій», але найпростішим та таким, що найповніше розкриває зміст цього явища, є визначення Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Іншими словами, ПІІ — це міжнародні інвестиції, які здійснюються транснаціональними компаніями (ТНК) в активи за кордоном і складають не менш ніж 10% статутного капіталу, що дає Право приймати участь в управлінні підприємством [3, c. 15].

Можливість управління підприємством та довготерміновість, є ключовими рисами та відрізняють прямі іноземні інвестиції від портфельних, які часто не переслідують таких цілей.

Портфельні інвестиції — це окрема категорія інструментів, які можуть досить легко перепродаватись, не є довготерміновими та не мають на меті отримання контролю за управлінням підприємством. У такому випадку, зміна інвестиційних умов у країні чи регіоні та повязаний із цим відтік інвестицій може викликати радикальні зрушення та серйозні проблеми «валютного голоду» національного масштабу.

Оскільки прямі іноземні інвестиції передбачають наявність контролю над бізнесом та часто повязані із володінням матеріальними активами, такими як обладнання, споруди чи інша нерухомість, то ПІІ буде набагато складніше вивезти чи розпродати. таким чином, прямі інвестори можуть бути більш зацікавленими у продовженні діяльності свого міжнародного бізнесу та менш схильними до виведення активів за появи перших ознак небезпеки [3, c. 14].

Інвестиції в об‘єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

За об‘єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи — як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов’язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.

За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об‘єкти інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і ін.).

Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином:

до 2 років;

від 2 до 3 років;

від 3 до 5 років;

понад 5 років.

За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.

Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об‘єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об‘єкти інвестування, розміщені за межами даної країни [4].

Основними цінностями інвестицій є:

-рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

-кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;

-майнові права, похідні від авторського права — ліцензії, «ноу-хау», досвід та інші інтелектуальні цінності;

—Право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права [5].

За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

Головними етапами інвестування є:

-перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об‘єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

-перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;

-приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності [6, с. 269].

.2 Мета, завдання та роль інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність [7, c. 21].

Серед них слід насамперед відзначити Закон України «Про інвестиційну діяльність», законзаконзаконоснову інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб’єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

об‘єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

·новоутворюванні та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

·цінні папери (акції, облігації та ін.);

·цільові грошові внески;

·науково-технічна продукція та інші об‘єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об’єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають Право здійснювати інвестування на території України шляхом:

·пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;

·створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;

·придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;

·придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;

·надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є:

·інвестори (замовники);

·виконавці робіт (підрядники);

·користувачі об‘єктів інвестиційної діяльності;

·постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

·юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);

·громадяни України;

·іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

Суб’єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій.

До складу інвестиційної сфери включаються:

-сфера капітального будівництва (ця сфера об‘єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житлового будівництва та інших суб’єктів інвестиційної діяльності);

-екологічна сфера;

-інноваційна сфера;

-сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов’язань у різних формах);

-сфера реалізації майнових прав суб’єктів інвестиційної діяльності [5].

Суб’єкти інвестиційної діяльності можуть об‘єднувати кошти для здійснення спільного інвестування. Інвестори мають Право виступати в ролі замовників, вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного процесу.

Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку.

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки:

1.Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Тому основним завданням інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.

2.Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства. Стратегія розвитку будь-якої компанії (фірми) та будь-якого підприємства від моменту їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми), підприємства.

.Забезпечення максимізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

.Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику. За певних несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів.

.Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії (фірми), підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Усі перелічені завдання інвестиційної діяльності тісно взаємопов’язані та взаємозумовлені [8].

.3 Методи оцінки економічної ефективності інвестицій

При здійсненні інвестицій необхідно оцінити їх ефективність. Економічна ефективність інвестицій оцінюється шляхом порівняння передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Ці показники відносяться до різних періодів часу, тому головним завданням є пряма порівнянність цих показників.

Існує багато методів оцінки економічної ефективності інвестицій.

Найбільш поширеними є:

-термін окупності інвестицій;

-річна і середньорічна рентабельність інвестицій;

-облікова норма прибутку;

-чиста поточна вартість;

-внутрішня норма рентабельності інвестицій.

. Термін окупності інвестицій є найпростішим методом оцінки інвестицій. Термін окупності — це час, необхідний інвестору для відшкодування суми його первісного вкладення капіталу (інвестицій). Він визначається як відношення суми вкладення капіталу до величини чистого прибутку (тобто прибутку, що залишилася після сплати податків), отриманої від даних інвестицій.

Чим менше термін окупності, тим ефективніше вкладення капіталу.

. Річна рентабельність інвестицій оцінюється процентним відношенням чистого прибутку 1 -го року до суми інвестицій.

Рентабельність інвестицій визначається за формулою:

Р =

де Р — рентабельність інвестицій в році t;

П — чистий прибуток в році t;

А — амортизаційні відрахування в році t;

Чим вище рівень рентабельності, тим ефективніше вкладення капіталу.

. Облікова норма прибутку оцінює рентабельність порівнянням суми інвестицій з майбутньою річною сумою чистого прибутку.

Чим більше облікова норма прибутку, тим ефективніше вкладення капіталу.

. Чиста поточна вартість являє собою різницю між поточною вартістю майбутнього грошового потоку (припливу грошових коштів) і сумою первинного вкладення капіталу і визначається за формулою:

С=Д

де С — поточна вартість, тобто оцінка величини Д з позиції поточного моменту;

Д — дохід, планований до отримання в році t;- коефіцієнт дисконтування;

Т — загальна кількість років, од.;- фактор часу (число років або кількість оборотів капіталу), од.

Дисконтуючий множник дозволяє визначити поточну вартість (фінансовий еквівалент) майбутньої грошової суми, тобто зменшити її на дохід, що зростає за певний термін за правилом складних відсотків. Чиста поточна вартість визначається за формулою:

Ч = С — К

де Ч — чиста поточна вартість;

С — поточна вартість;

К — сума інвестицій [8].

. Внутрішня норма рентабельності інвестицій характеризує інтенсивність повернення витрачених коштів на певному інтервалі часу після їх вкладення за рахунок різних ефектів, що виникають в процесі використання цих коштів.

Внутрішня норма рентабельності визначається як ставка відсотка, яка зрівнює суму початкових інвестицій з поточною вартістю майбутнього грошового потоку.

Інвестиції є ефективними, коли внутрішня норма рентабельності перевищує суму інвестицій.

Інвесторів цікавлять не формальні показники інвестиційних проектів, а їх інвестиційна вартість, яка розраховується шляхом дисконтування очікуваного потоку дивідендів відповідно до суб’єктивними уподобаннями кожного інвестора [9].

. Отже, економічна діяльність окремих господарюючих суб’єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.

Одним із найбільш ефективних та, за умови розумної діяльності органів влади, доступних ресурсів для регіону є прямі іноземні інвестиції (ПІІ). ПІІ — це міжнародні інвестиції, які здійснюються транснаціональними компаніями (ТНК) в активи за кордоном і складають не менш ніж 10% статутного капіталу, що дає Право приймати участь в управлінні підприємством.

З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

За об‘єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.

. Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.

. При здійсненні інвестицій необхідно оцінити їх ефективність. Економічна ефективність інвестицій оцінюється шляхом порівняння передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Ці показники відносяться до різних періодів часу, тому головним завданням є пряма порівнянність цих показників.

Існує багато методів оцінки економічної ефективності інвестицій. Найбільш поширеними є:

-термін окупності інвестицій;

-річна і середньорічна рентабельність інвестицій;

-облікова норма прибутку;

-чиста поточна вартість;

-внутрішня норма рентабельності інвестицій.

Розділ 2. Аналіз динаміки розвитку прямих іноземних інвестицій в Україні та в світі

.1 Основні тенденції та динаміка прямих іноземних інвестицій у світі

У 2012 році приплив глобальних прямих іноземних інвестицій (ПІІ) знизився на 18 % до 1,35 трлн. дол. США порівняно з 2011 роком [10]. Хоча у 2011 році зросли на 16% (досягнувши при цьому $ 1,5 трлн.), цим самим, вперше перевищивши рівень докризових (2005-2007р.р.), незважаючи на тривалі наслідки світової фінансової та економічної кризи 2008 — 2009 рр. [11]. Зростання обсягу інвестицій до більш високого рівня займають більше часу, ніж очікувалося, головним чином через економічну нестійкість і політичну невизначеність (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Світовий обсяг прямих іноземних інвестицій у 2008-2012 роках

РікСвітовий обсяг прямих іноземних інвестицій, трлн. дол. СШАТемп росту, у % до минулого року20081,792,720091,270,620101,24103,320111,5120,9720121,3590

Як бачимо, за останні 5 років обсяг прямих іноземних інвестицій у світі не мав чіткої динаміки до збільшення або зменшення. Після кризи обсяг ПІІ збільшувався, але досить повільними темпами, а у 2012 році приплив світових іноземних інвестицій взагалі зменшився.

У 2013 році ПІІ залишаться, за прогнозами ЮНКТАД, близькими до рівня 2012 року, коли верхня межа інтервалу складе 1,45 трлн. дол. За міру поліпшення макроекономічної кон’юнктури і відновлення впевненості інвесторів в середньостроковій перспективі транснаціональні корпорації (ТНК), можливо, вкладуть свої рекордно високі грошові авуари в нові інвестиції. Після цього приплив ПІІ може вирости до 1,6 трлн. дол. в 2014 році і 1,8 трлн. дол. в 2015 році (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Глобальні потоки ПІІ в 2004-2012 роках і прогнози на 2013-2015 роки (млрд. дол. США)

Такі фактори, як структурна слабкість глобальної фінансової системи, можливе погіршення макроекономічних умов відтворення, а також істотні політичні невизначеності в областях, мають вирішальне значення для впевненості інвесторів, можуть привести до подальшого зниження припливу ПІІ.

Країни, що розвиваються займали в 2012 році лідируючі позиції в залученні ПІІ. Вперше країни, що розвиваються отримали більше ПІІ, ніж розвинені країни: на них доводиться 52 % глобального припливу ПІІ. Тим не менше, приплив ПІІ в країни, що розвиваються кілька зменшився (на 4%), до 703 млрд. дол., поступаючись рекордному рівню попереднього року. Серед регіонів, що розвиваються, приплив в Азію, Латинську Америку і Карибський басейн залишився на історично високому рівні, однак темп зростання трохи ослаб. У порівнянні з 2011 роком відбулося збільшення припливу ПІІ в Африку. Ростуть ПІІ і в країнах зі структурно слабкою економікою, до яких відносяться найменш розвинені країни, внутрішньоконтинентальні країни і малі острівні держави (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Найбільші країни, які приймали інвестиції в 2012 році (млрд. дол. США)

Вивіз ПІІ з країн, що розвиваються, у 2012 році досяг 426 млрд. дол., рекордні 31% світового обсягу. Відтік ПІІ з країн Азії, Латинської Америки і Карибського басейну зберігся на рівні 2011 року. Розвиваються країни Азії — найбільший джерело ПІІ: на них доводиться три чверті загальної суми по країнам, що розвиваються. Серед найбільших інвесторів Китай піднявся з шостого на третє місце після Сполучених Штатів і Японії (рис. 2.3).

Рис. 2.3. десять найбільших країн — інвесторів в 2012 році (млрд. дол. США)

Ввезення ПІІ в розвинені країни зменшилося на 32 % до 561 млрд. дол., рівня, що був майже десять років назад. У той же час вивіз ПІІ з розвинених країн впав до рівня, близького до мінімальної точці 2009 року. У 2012 році 22 з 38 розвинених країн показали більш низькі цифри вивезення ПІІ, що призвело до падіння ПІІ на 23 % до 909 млрд. доларів.

У 2012 році виділяються також наступні основні тенденції глобальних ПІІ:

. Інтернаціоналізація державних підприємств і суверенних інвестиційних фондів слідує колишніми темпами. Число державних ТНК виросло з 650 в 2010 році до 845 в 2012 році. Їх нові ПІІ склали 145 млрд. дол., досягнувши майже 11 % глобальних ПІІ. ПІІ суверенних інвестиційних фондів в 2012 році склали лише 20 млрд. дол., але подвоїлися у порівнянні з попереднім роком. Сукупний обсяг вкладених ПІІ суверенних фондів оцінюється в 127 млрд. дол., більшу частину яких складають вкладення в секторах фінансів, нерухомості, будівництва і комунального господарства.

. Інвестиції через офшорні фінансові центри і спеціалізовані структури як і раніше викликають заклопотаність. Інвестиції через офшорні фінансові центри (ОФЦ) і спеціалізовані фінансові структури (СФС) досягли високого рівня за багаторічний період. Фінансові потоки в ОФЦ близькі до пікового рівня 2007 року. Зростає число країн, що пропонують СФС сприятливий податковий режим.

. Міжнародне виробництво зростає високими темпами. У 2012 році міжнародне виробництво ТНК росло високими темпами завдяки тому, що приплив ПІІ, хоча і в меншому розмірі, дозволяв нарощувати обсяг вкладених ПІІ. Обсяг вкладених ПІІ виріс в 2012 році на 9 %, досягнувши 23 млрд. доларів. Іноземні філії ТНК реалізували продукцію на суму 26 трлн. доларів (з яких 7,5 трлн. доларів пішло на експорт), зростання на 7,4 % по порівняно з 2011 роком. Вклад філій в створення вартості склав в 2012 році 6,6 трлн. доларів, збільшившись на 5,5 %, значно виділяючись на тлі глобального приросту ВВП, рівного 2,3 %. У 2012 році на іноземних філіях ТНК були зайняті 72 млн. чоловік, на 5,7 % більше, ніж в 2011 році.

. Реінвестовані прибутки можуть служити важливим джерелом фінансування довгострокових інвестицій. Дохід зі всіх вкладених ПІІ, що склали в 2011 році 21 трлн. доларів, досяг в тому ж році 1,5 трлн. доларів. Норма прибутку на ПІІ по всьому світу — 7 %, причому як в країнах, що розвиваються (8%), так і в країнах з перехідною економікою (13 %) вона вище, ніж в розвинених країнах (5 %). Приблизно третина глобального прибутку на ПІІ залишається в приймаючих країнах, а дві третини — вивозиться (сума вивезення становить в середньому 3,4 % виплат по поточним операціями). Частка реінвестованого прибутку вище всього в країнах, що розвиваються: складаючи приблизно 40 % прибутку на ПІІ, вона представляє собою важливий джерело фінансування [10].

Саме ці тенденції ПІІ ми можемо спостерігати вже декілька років після фінансової кризи.

2.2 Сучасний стан залучення прямих іноземних інвестицій та інвестиційний клімат в Україні

Важливу роль в розвитку національної економіки будь-якої країни світу відіграють іноземні інвестиції, Україна в даному випадку не є винятком.

Аналіз іноземних інвестицій передбачає вивчення динаміки показників у визначенні їх походження, галузевої та регіональної структури. Отож, зупинимося спершу на аналізі основних країн-інвесторів іноземного акціонерного капіталу, які розміщують свої активи в нашій державі в якості прямих інвестицій. Для цього розглянемо наступну таблицю, в якій зазначені країни, що здійснили найбільші інвестиції в українську економіку у 2012 році, визначимо їхні обсяги у мільйонах доларів США за основними країнами-інвесторами (табл. 2.2).

Як бачимо, обсяги прямих інвестицій в економіку нашої держави за 2012 збільшилися на 4128.5 млн.дол., що в свою чергу становить 8.20% приросту в порівнянні з початком 2012 року. Основною країною інвестором являється Кіпр, обсяги інвестування якого збільшилися лише за 2012 рік на 3919.9 млн.дол., від 13355.2 млн.дол. до 17275.1 млн.дол, що в свою чергу становить 31,72% інвестицій вкладених усіма країнами світу в українську економіку станом на 31.12.2012р. Німеччина, яка є другою країною за обсягом прямих інвестицій в українську економіку, навпаки — скоротила свої активи в Україні на 1074.0 млн.дол, з 7391.0 млн.дол. до 6317.0 млн.дол., тобто на 14.53% від того капіталу, який був залучений до української економіки з початку інвестування в економіку нашої держави. Незначний ріст обсягів інвестицій (акціонерного капіталу) продемонструвала Російська Федерація — з 3600.4 до 3785.8 млн.дол., що становить 185.4 млн.дол., та (5,15%) відповідно. Обсяги австрійського капіталу скоротилися на 17.4 млн.дол., а Нідерланди продемонстрували збільшення інвестицій у нашу державу на 270.6 млн.дол. [17].

Таблиця 2.2. Розподіл прямих інвестицій (акціонерного капіталу) в Україну за основними країнами-інвесторами (у % до загального обсягу за 2012 рік.

Країни світуОбсяги інвестицій станом наПриріст1.01.201231.12.2012млн. дол. СШАу % до загального підсумкумлн.дол. СШАу % до загального підсумкумлн.дол. СШАмлн..дол. США у %Всього50333,910054462,41004128,58,20Кіпр13355,226,5317275,131,723919,929,35Німеччина7391,014,686317,011,60-1074-14,53Нідерланди4898,09,735168,69,49270,65,52Російська Федерація3600,47,153785,86,95185,45,15Австрія3418,86,793401,46,25-17,4-0,51

Для України характерною є незначна відкритість економіки [18], а, таким чином, і незначна участь країни в міжнародних потоках капіталів. хоча ситуація має тенденцію до поліпшення (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Прямі іноземні інвестиції на кінець року, млн. дол. США

РікПрямі іноземні інвестиції в УкраїнуТемп росту, у % до минулого рокуПрямі інвестиції з УкраїниТемп росту, у % до минулого року200835723,4121,146198,6100,04200940026,8112,056223,3100,40201044708,0111,706871,1110,41201149362,3110,416898,0100,39201254462,4110,336481,993,97

До періоду фінансової кризи Україна продемонструвала значні успіхи в залученні іноземних інвестицій [20, с. 397], про що свідчить позитивна динаміка обсягів інвестицій. Як бачимо, з кожним роком приплив прямих іноземних інвестицій в Україну за останні 5 років збільшувався в середньому майже на 10%. Це свідчить про те, що наша держава має привабливий інвестиційний клімат для іноземних інвесторів, які згодні вкладати свій капітал у економіку України.

Дослідивши перелік основних країн-інвесторів в українську економіку перейдемо до аналізу наступної характеристики іноземного інвестиційного акціонерного капіталу — його галузевої структури. Для цього підрахуємо обсяги прямих іноземних інвестицій відповідно до основних галузей національного господарства України, визначимо їхню частку та динаміку (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в Україні за видами економічної діяльності за 2012 р.

Назва галузі національного господарстваОбсяги інвестицій станом наПриріст1.01.201231.12.2012млн.дол. СШАу % до загального підсумкумлн.дол. СШАу % до загального підсумкумлн.дол. СШАмлн..дол. США, у %Усього50333,910054462,41004128,58,20Сільське господарство, мисливство, лісове господарство6921,37800,71,47108,715,71Промисловість15029,929,8617166,731,522136,814,22Будівництво813,81,62974,11,79160,319,70Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку5405,710,74600311,02597,311,05Діяльність готелів та ресторанів721,11,43810,31,4989,212,37Діяльність транспорту та звязку2731,95,433015,75,54283,810,39Фінансова діяльність16184,532,1516105,629,57-78,9-0,49Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям8251,516,399058,516,638079,78

Беручи до уваги розміщення капіталів за галузями, бачимо що станом на 31.12.2012 року найбільша частка прямих іноземних інвестицій зосереджена у промисловості — 17166.7 млн.дол. (31,52%), фінансовій діяльності — 16105.6 млн.дол. (29,57%) та операціях з нерухомим майном, орендою, інжинірингу та надання послуг підприємцям — 9058.5 млн.дол. (16,63%). Найбільший приріст демонструє промисловість з показником росту у 2136.8 млн.дол. (+14.22%), а збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій для промисловості в основному забезпечили такі її підгалузі, як виробництво харчових продуктів напоїв та тютюнових виробів з показником приросту в 818.0 млн.дол., (+36,82%), а також виробництво та розподілення електроенергії газу та води з показником приросту в 766.7 млн.дол., при чому дана галузь демонструє подвоєння обсягів іноземних інвестицій протягом 2012 року (з 773.0 млн.дол. — станом на 01.01.2012, до 1539.7 млн.дол — станом на 31.12.2012), в результаті чого вона стала лідером за відносним приростом розміщення іноземних інвестицій, з показником у (+99,18%).

Для завершення аналізу характеристики прямих іноземних інвестицій в Україну, виявимо показники розміщення акціонерного капіталу в розрізі областей України, станом на початок та кінець 2012 року, а також розрахуємо динаміку їхніх абсолютних та відносних показників (додаток А).

Зрозуміло, що велика компанія для підвищення ділової активності реєструє власну організацію в столиці, та концентрація капіталів в такого роду господарчих субєктів зовсім лишили уваги з боку іноземних інвестицій такі перспективні області, як Вінницька — 245.4 млн.дол. (0,45%), Хмельницька — 208.6млн.дол. (0,38%); а Тернопільська та Чернівецька області з показниками 64.6 млн.дол. та 64.3 млн.дол. відповідно, взагалі продемонстрували рекордний мінімум від загального обсягу інвестицій розміщених в Україні по (0,12%).В такому диспропорційному вигляді інвестиції спотворюють основне своє декларативне призначення — досягнення економічного та соціального ефекту територіальних громад.

Лідером за приростом інвестицій за 2012 рік в абсолютному значенні залишається столиця, а відносному — Черкаська область (+209.45%). Найбільший як відносний так і абсолютний показник за скороченням інвестицій продемонструвала Харківська область (-643.9) млн.дол., що становило (-22.8%) від показника станом на початок року.

.3 Правовий режим іноземного інвестування в Україні

іноземний інвестиція економіка капітал

Правовий режим іноземного інвестування в Україні представлений нормативно — законодавчими актами, які регламентують взаємовідносини з представниками інших країн.

На сьогодні в Україні вже створено сприятливе правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера регулюється не лише Законом України «Про режим іноземного інвестування», а й Законами України «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні субєктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження».

Важливо зазначити, законвалютного та податкового регулювання у відношенні іноземних інвесторів, скасувавши всі існуючі пільги, закріплені попереднім законодавством про іноземні інвестиції. На сьогоднішній день надання пільг іноземним інвесторам можливе лише у дуже обмеженій кількості випадків: якщо аналогічні пільги надані підприємствам без участі іноземного капіталу (тобто в рамках національного режиму) або в силу прийняття спеціального закону.

До цього слід додати,що діяльність іноземних інвесторів на території України регулюється Законами України «Про режим іноземного інвестування», «Про правовий статус іноземців», «Про захист іноземних інвестицій в Україні», які було удосконалено змінами і доповненнями.

Нагадаємо, у Законі України « Про режим іноземного інвестування» визначені особливості режиму іноземних інвестицій на території країни.

Отже, до окремої групи можна віднести законодавчі акти, які встановлюють спеціальний правовий режим господарської діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах, регулюють спеціальні правові режими інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та в межах технологічних парків України. Так, у 1992 році було прийнято законпорядок створення і ліквідації, механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб’єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами виконавчої влади та іншими органами.

У статті 1 закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» законодавець надав тлумачення поняття спеціальна (вільна) економічна зона та обґрунтував мету її створення. Отож, спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. При цьому, метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

З метою активізації інвестиційної діяльності у 2001 році було прийнято законзаконпорядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення й ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів.

Слід також додати, що для покращення інвестиційного іміджу країни та для створення сприятливих умов діяльності іноземним інвесторам у 2005 році було створено Український центр сприяння іноземному інвестуванню. З 2009 року почало діяти Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку, яке було створено Постановою КМУ.

Крім того, в інвестиційній сфері діє велика кількість міжурядових угод про сприяння та взаємний захист інвестицій, які укладаються урядом України із урядами відповідних країн, та якими регулюються основні питання взаємин сторін такого договору в галузі інвестиційної діяльності [21].

Аналіз стану правового регулювання в інвестиційній сфері України свідчить про те, що інвестиційне законодавство потребує подальшого вдосконалення, адже, незважаючи на розгалужену систему правових актів, говорити про цілісну і взаємоузгоджену систему законодавства наразі передчасно.

Національне законодавство у сфері регулювання інвестиційної діяльності нестабільне, нормативно-правова база зазнає постійних змін, оскільки в процесі її формування одні нормативно-правові акти приймаються, інші відміняються, або їх положення знаходять своє відображення в інших нормативно-правових актах.

Правовий режим іноземного інвестування в Україні має певні недоліки: значне податкове навантаження, ускладненість їх адміністрування та податкових процедур, особливо процедури повернення податку на додану вартість, нестабільність податкового законодавства; відсутність чіткої урядової позиції щодо економіко-правового режиму діяльності іноземних інвесторів; відсутність чіткої регламентації відшкодування державою збитків, завданих інвестору в результаті інвестиційної діяльності.

. Як бачимо, за останні 5 років обсяг прямих іноземних інвестицій у світі не мав чіткої динаміки до збільшення або зменшення. Після кризи обсяг ПІІ збільшувався, але досить повільними темпами, а у 2012 році приплив світових іноземних інвестицій взагалі зменшився. У 2012 році приплив глобальних прямих іноземних інвестицій (ПІІ) знизився на 18 % до 1,35 трлн. дол. США порівняно з 2011 роком.. У 2013 році ПІІ залишаться, за прогнозами ЮНКТАД, близькими до рівня 2012 року, коли верхня межа інтервалу складе 1,45 трлн. дол. За міру поліпшення макроекономічної кон’юнктури і відновлення впевненості інвесторів в середньостроковій перспективі транснаціональні корпорації (ТНК), можливо, вкладуть свої рекордно високі грошові авуари в нові інвестиції. Після цього приплив ПІІ може вирости до 1,6 трлн. дол. в 2014 році і 1,8 трлн. дол. в 2015 році. У 2012 році виділяються також наступні основні тенденції глобальних ПІІ:

. Інтернаціоналізація державних підприємств і суверенних інвестиційних фондів триває колишніми темпами.

. Інвестиції через офшорні фінансові центри і спеціалізовані структури викликають заклопотаність.

. Міжнародне виробництво зростає високими темпами.

. Реінвестовані прибутки можуть служити важливим джерелом фінансування довгострокових інвестицій.

Підсумовуючи проведений аналіз розміщення прямих іноземних інвестицій в Україні, варто відзначити наступне:

до періоду фінансової кризи Україна продемонструвала значні успіхи в залученні іноземних інвестицій, про що свідчить позитивна динаміка обсягів інвестицій. Як бачимо, з кожним роком приплив прямих іноземних інвестицій в Україну за останні 5 років збільшувався в середньому майже на 10%. Це свідчить про те, що наша держава має привабливий інвестиційний клімат для іноземних інвесторів, які згодні вкладати свій капітал у економіку України;

акціонерний капітал Кіпру та Віргінських Островів (Брит.) продовжує витісняти з української економіки капітал розвинених країн світу та забезпечує загальні показники приросту надходження акціонерних капіталів до України;

в структурі галузей національного господарства іноземні інвестиції себе найкраще почувають у промисловості, а саме в галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, залишаються значними у фінансовій діяльності та операціях з нерухомим майном, орендою та інжинірингом. В той час, як величезний економічний потенціал галузей сільського господарства та будівництва залишається для іноземних інвесторів неконкурентоспроможним у порівнянні з іншими більш дохідними галузями;

територіальна структура розміщення іноземних капіталів, яка тяжіє до столиці, не сприяє розгортанню нових виробничих потужностей на периферії.

Правовий режим іноземного інвестування в Україні представлений нормативно — законодавчими актами, які регламентують взаємовідносини з представниками інших країн. Так, стаття 1 закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. визначає іноземних інвесторів як суб’єктів, які провадять інвестиційну діяльність на території України.

З метою активізації інвестиційної діяльності у 2001 році було прийнято законПравовий режим іноземного інвестування в Україні має певні недоліки: значне податкове навантаження, ускладненість їх адміністрування та податкових процедур, особливо процедури повернення податку на додану вартість, нестабільність податкового законодавства; відсутність чіткої урядової позиції щодо економіко-правового режиму діяльності іноземних інвесторів; відсутність чіткої регламентації відшкодування державою збитків, завданих інвестору в результаті інвестиційної діяльності.

Розділ 3. Перспективи розвитку іноземного інвестування в Україні

3.1 Перспективи активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

При формуванні інвестиційної політики важливе значення має визначення перспектив інвестування. акцент повинен бути зроблений не на кількісному, а на якісному аспекті поглинання іноземних інвестицій, а саме на вкладення у високоефективні проекти і сфери, що забезпечують високу конкурентоспроможність виробництва [22, с.19].

Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки України, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Насамперед, це виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків; агропромислове господарство; паливно — енергетичні галузі; розвиток інфраструктури (транспорт, телекомунікації, побутовий сервіс); розвиток готельного господарства і туризму; стимулювання залучення іноземних інвестицій у наукову, науково — технічну та інноваційну сфери [23].

Ключові перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України можуть бути такі:

. Галузеві перспективи. Для досягнення стабільного економічного зростання, інвестиційні ресурси повинні бути спрямовані в ті галузі, які забезпечують максимальний економічний ефект та підвищення конкурентоспроможності економіки країни. Найкращою довгостроковою альтернативою може стати впровадження промислової політики з систематичним залученням іноземних технологій, капіталу і ноу-хау.

. Технологічні перспективи. Для національної економіки важливим є формування кінцевого циклу виробництва готової продукції. Саме обсяг виробництва кінцевої продукції впливає на кількісні характеристики економічного зростання країни. Тому важливим напрямком вкладення іноземних інвестицій повинні стати технології ресурсозбереження, зокрема енергозбереження.

. Перспективи регіонального розвитку. На сьогодні розподіл іноземних інвестицій є нерівномірним — більше 50% всіх іноземних інвестицій спрямовано на Київ та Київську область. Тому необхідна стратегія, яка спрямована на використання ресурсного потенціалу всіх регіонів.

. Інституційні перспективи. Необхідність вироблення в Україні комплексу заходів спрямованих на боротьбу із зловживаннями та на залучення іноземних інвестицій відповідно до встановлених в країні пріоритетів розвитку.

Перспективними зонами для іноземних інвестицій в Україні є:

. Західний регіон (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська, Волинська області), де ефективним може бути створення виробництва з використанням місцевих природних ресурсів — сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти та газу, а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

. Донецько-Придніпровський регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська області), де необхідно здійснити реконструкцію та технічне переобладнання шахт, металургійних, хімічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій; дати потужний імпульс розвитку малоенергомістких виробництв середнього та точного машинобудування, автомобіле- та літакобудування. Перспективними є чорна і кольорова металургія, які становлять майже чверть усього промислового виробництва, 75% якого зосереджено у Дніпропетровському і Донецькому регіонах [24, с.83].

. Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), де найбільш вигідним є проведення реконструкції та технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих, курортно- туристичних комплексів.

. Регіони України, забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у яких, необхідно впровадити унікальні наукові дослідження, найновітніші технології та здійснити комплекс заходів щодо екологічного, економічного та соціального відродження територій.

Відтак, залучення іноземного капіталу в розвиток економіки України є досить важливим фактором її економічного розвитку. Цілеспрямована інвестиційна політика держави повинна забезпечувати вигідні умови для розвитку всіх сфер діяльності країни і формувати у державі сприятливий інвестиційний клімат, який є необхідним елементом стабілізації економіки в найближчі часи в Україні.

Перспективи підвищення інвестиційної привабливості периферійних територій України:

. Підвищення ефективності інвестиційної інфраструктури периферійних територій. Так, на приклад, на сьогодні у Донецькій області створено Агентство інвестиційного розвитку Донецької області, яке доводить до відома потенційних інвесторів інвестиційні ідеї та проекти, що надходять до Донецької обласної державної адміністрації від підприємств області та започатковує власні інвестиційні проекти, привабливі для потенційних інвесторів [25]. У Луганській області діє Єдиний електронний реєстр інвестиційних та інноваційних пропозицій. На регіональному рівні щорічно проводяться Міжнародні інвестиційно-економічні форуми з метою підвищення привабливості регіону, активізації інвестиційної діяльності, залучення іноземних інвесторів [26].

. Застосування механізму державно-приватного партнерства. Перспективним стимулом для розвитку периферійних територій є соціальне партнерство (влади, бізнесу, громадськості). Залучення інвестицій для забезпечення периферійних територій областей сходу України первинною інфраструктурою електро-, газо- і водопостачання, шляхом оптимального спільного використання та подальшого розвитку вже існуючого територіального розміщення генеруючих потужностей, ресурсів і мережевого господарства.

. Системне вирішення проблеми безробіття (сприяння зайнятості населення) через підтримку малого підприємництва на периферійних територіях, зокрема у сільській місцевості.

Для виправлення існуючої ситуації, необхідне широкомасштабне залучення іноземних інвестицій в Україну. Приплив іноземного капіталу допоможе вирішити проблему поповнення внутрішніх заощаджень для активного фінансування розвитку вітчизняних підприємств, забезпечить фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, а також сприятиме припливу значної частини фінансових ресурсів у ноу-хау і доступу до зовнішніх ринків [27, c. 50].

Загалом інвестори оптимістично налаштовані щодо розвитку економічної ситуації та змін інвестиційного клімату в Україні [28, с. 63].

Для активізації залучення іноземних інвестицій у 2013-2014 роках, держава ставить на меті виконання таких завдань:

стимулювання реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки;

стимулювання інвестиційної активності субєктів малого підприємництва [29, с.14].

.2 Шляхи вирішення проблем правового регулювання іноземних інвестицій

Статистичні дані за останні кілька років свідчать про стійке зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку нашої держави, хоча, за оцінками спеціалістів, обсяги і темпи інвестування іноземного капіталу в українську економіку є значно нижчими у порівнянні із іншими державами Східної Європи, які на початку 90-х, як і Україна, стали на шлях розвитку ринкової економіки [30]. На жаль, немає підстав стверджувати, що причиною пожвавлення ділової активності іноземних інвесторів стало якісне поліпшення спеціального законодавства про іноземні інвестиції, яке за останній час не зазнавало суттєвих змін, зокрема, у питаннях надання додаткових пільг і гарантій іноземним інвесторам.

Для ефективного залучення іноземних інвестицій в Україну слід визначити шляхи вирішення проблем їх правового регулювання:

. До вирішення проблеми, повязаної з оподаткуванням, значним податковим навантаженням, великою кількістю податків, ускладненістю їх адміністрування та податкових процедур, особливо процедури повернення податку на додану вартість, нестабільністю податкового законодавства, на мою думку, могло б призвести звільнення інвестицій в основні фонди підприємств від оподаткування податком на прибуток. Лише цей крок може суттєво прискорити розвиток інвестицій в Україні.

Необхідно запровадити систему пільгового оподаткування залежно від обсягу та терміну дії іноземної інвестиції, оскільки діюча система враховує це недостатньою мірою. Слід розробити й упровадити систему стимулювання іноземних інвесторів у промисловій сфері залежно від пріоритетності об‘єкта інвестування, обсягу інвестиції і терміну її дії.

. Для формування чіткої урядової позиції щодо економіко-правового режиму діяльності іноземних інвесторів слід сформувати принаймні чітку та постійну урядову позицію з цього питання, що б законодавство було хоча б постійним, бо іноземних інвесторів приваблює насамперед стабільність, а вже потім пільги та інші сприятливі умови.

. Для чіткої регламентації відшкодовування державою збитків, завданих інвестору в результаті інвестиційної діяльності важлива наявність не декларативних заяв щодо готовності відшкодовування цих збитків у будь-який час, а конкретний підзаконний нормативний акт із поетапним переліком необхідних дій. Відсутність такого документу, в свою чергу, не сприяє активності іноземних інвесторів.

. Також необхідно вжити певних організаційних заходів щодо створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б залучала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір. Такою структурою може бути спеціалізована державна компанія України з іноземних інвестицій. У постанові Верховної Ради України «Про порядок уведення в дію Закону України «Про режим іноземного інвестування»» порушується питання створення національного агентства сприяння іноземним інвестиціям в Україні. У структурі такої системи доцільно створити інформаційно-аналітичний . Потрібно розробити систему страхування та створити Національну акціонерну страхову компанію, сприяти діяльності інвестиційних компаній і фондів, трастових і холдингових компаній, аудиторських і консалтингових фірм, фондових бірж, лізингових компаній з організації лізингу сучасного устаткування та інших об‘єктів раціональної інфраструктури. Усе перелічене сприятиме формуванню в Україні ринку інвестиційних проектів.

. Треба організувати систему страхування та перестрахування іноземних інвестицій, сприяти розвитку банківсько-кредитної системи.

. Слід приділити більше уваги проблемі інноваційно-інвестиційного розвитку нашої держави оскільки, як наголошується в посланні Президента України до Верховної Ради України Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 — 2011 роки від 30 квітня 2002 р. Україна зможе посісти належне місце в Європі і в світі за умови опанування інноваційного шляху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки. А саме проблемам правового регулювання цих питань.

. Необхідно внести зміни до закону України «Про власність» і до земельного кодексу України стосовно визначення майнових прав іноземних інвесторів.

. Потрібно на державно-правовому рівні уточнити питання про концесії (визначення можливостей отримання прибутку іноземними інвесторами від розвідування, розробки, видобування та експлуатації природних ресурсів).

. Потребує якнайретельнішого обґрунтування система валютного регулювання.

На мою думку, втілення у життя вищезазначених рекомендацій безумовно приведе до позитивних наслідків у врегулюванні інвестиційних відносин між нашою державою та іноземними інвесторами.

Отже, можна зробити висновок, що Україна потенційно може бути однією з провідних країн із залучення іноземних інвестицій, оскільки цьому сприяє її величезний природно-ресурсний потенціал, вигідне економіко-географічне положення, наявність кваліфікованої робочої сили, значний внутрішній ринок тощо.

Ключові перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України можуть бути такі: галузеві, технологічні, перспективи регіонального розвитку та інституційні перспективи.

Перспективними зонами для іноземних інвестицій в Україні є: західний регіон, донецько-придніпровський, південний та регіони України, забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Правильний і раціональний розподіл іноземних інвестицій між регіонами та галузями економіки забезпечить економічний розвиток і підвищить Авторитет нашої держави в світовому господарстві.

Вказані пропозиції, на мою думку, могли б значно покращити інвестиційний клімат нашої держави та її інвестиційну привабливість в цілому. Необхідно запровадити систему пільгового оподаткування залежно від обсягу та терміну дії іноземної інвестиції. Слід розробити й упровадити систему стимулювання іноземних інвесторів у промисловій сфері залежно від пріоритетності об‘єкта інвестування, обсягу інвестиції і терміну її дії. Слід сформувати принаймні чітку та постійну урядову позицію з цього питання, що б законодавство було хоча б постійним, бо іноземних інвесторів приваблює насамперед стабільність, а вже потім пільги та інші сприятливі умови. Також необхідно вжити певних організаційних заходів щодо створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б залучала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір. Треба організувати систему страхування та перестрахування іноземних інвестицій, сприяти розвитку банківсько-кредитної системи. Необхідно внести зміни до закону України «Про власність» і до земельного кодексу України стосовно визначення майнових прав іноземних інвесторів. Особливої актуальності набуває очевидна потреба в прискоренні і завершенні роботи законодавчих органів з підготовці необхідної правової бази, що регламентуватиме процес інвестування в економіку України.

Висновки

1. Отже, ПІІ — це міжнародні інвестиції, які здійснюються транснаціональними компаніями (ТНК) в активи за кордоном і складають не менш ніж 10% статутного капіталу, що дає Право приймати участь в управлінні підприємством.

З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

1. Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів.

. Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства.

. Забезпечення максимізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності.

. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків.

5. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії (фірми), підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Існує багато методів оцінки економічної ефективності інвестицій. Найбільш поширеними є:

-термін окупності інвестицій;

-річна і середньорічна рентабельність інвестицій;

-облікова норма прибутку;

-чиста поточна вартість;

-внутрішня норма рентабельності інвестицій.

2. Як бачимо, за останні 5 років обсяг прямих іноземних інвестицій у світі не мав чіткої динаміки до збільшення або зменшення. Після кризи обсяг ПІІ збільшувався, але досить повільними темпами, а у 2012 році приплив світових іноземних інвестицій взагалі на 18 % до 1,35 трлн. дол. США порівняно з 2011 роком.. У 2013 році ПІІ залишаться, за прогнозами ЮНКТАД, близькими до рівня 2012 року, коли верхня межа інтервалу складе 1,45 трлн дол. За міру поліпшення макроекономічної кон’юнктури і відновлення впевненості інвесторів в середньостроковій перспективі транснаціональні корпорації (ТНК), можливо, вкладуть свої рекордно високі грошові авуари в нові інвестиції. Після цього приплив ПІІ може вирости до 1,6 трлн. дол. в 2014 році і 1,8 трлн. дол. в 2015 році. У 2012 році виділяються також наступні основні тенденції глобальних ПІІ:

. Інтернаціоналізація державних підприємств і суверенних інвестиційних фондів триває колишніми темпами.

. Інвестиції через офшорні фінансові центри і спеціалізовані структури викликають заклопотаність.

. Міжнародне виробництво зростає високими темпами.

. Реінвестовані прибутки можуть служити важливим джерелом фінансування довгострокових інвестицій.

Підсумовуючи проведений аналіз розміщення прямих іноземних інвестицій в Україні, варто відзначити, що до періоду фінансової кризи Україна продемонструвала значні успіхи в залученні іноземних інвестицій, про що свідчить позитивна динаміка обсягів інвестицій. Як бачимо, з кожним роком приплив прямих іноземних інвестицій в Україну за останні 5 років збільшувався в середньому майже на 10; акціонерний капітал Кіпру та Віргінських Островів (Брит.) продовжує витісняти з української економіки капітал розвинених країн світу та забезпечує загальні показники приросту надходження акціонерних капіталів до України; в структурі галузей національного господарства іноземні інвестиції себе найкраще почувають у промисловості. В той час, як величезний економічний потенціал галузей сільського господарства та будівництва залишається для іноземних інвесторів неконкурентоспроможним у порівнянні з іншими більш дохідними галузями; територіальна структура розміщення іноземних капіталів, яка тяжіє до столиці, не сприяє розгортанню нових виробничих потужностей на периферії.

Правовий режим іноземного інвестування в Україні представлений нормативно-законодавчими актами, які регламентують взаємовідносини з представниками інших країн: Законом України «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні субєктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», «Про правовий статус іноземців», «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

3. Ключові перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України можуть бути такі: галузеві, технологічні, перспективи регіонального розвитку та інституційні перспективи.

Перспективи підвищення інвестиційної привабливості периферійних територій України: підвищення ефективності інвестиційної інфраструктури периферійних територій; застосування механізму державно-приватного партнерства; системне вирішення проблеми безробіття (сприяння зайнятості населення) через підтримку малого підприємництва на периферійних територіях, зокрема у сільській місцевості.

Для вирішення проблем правового регулювання іноземних інвестицій слід розробити й упровадити систему стимулювання іноземних інвесторів у промисловій сфері залежно від пріоритетності об‘єкта інвестування, обсягу інвестиції і терміну її дії. Слід сформувати принаймні чітку та постійну урядову позицію з цього питання, що б законодавство було хоча б постійним, бо іноземних інвесторів приваблює насамперед стабільність, а вже потім пільги та інші сприятливі умови. Також необхідно вжити певних організаційних заходів щодо створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б залучала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір. Треба організувати систему страхування та перестрахування іноземних інвестицій, сприяти розвитку банківсько-кредитної системи. Необхідно внести зміни до закону України «Про власність» і до земельного кодексу України стосовно визначення майнових прав іноземних інвесторів.

список джерел посилань

1.А.М. Мороз, М.І. Савлук. Банківські операції <#"justify">Додаток А

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) у регіонах України за 2012 рік

Назва областіОбсяги інвестицій станом наПриріст1.01.201231.12.2012млн.дол. СШАу % до загального підсумкумлн.дол. СШАу % до загального підсумкумлн.дол. СШАмлн..дол. США, у %Україна 50333,910054462,41004128,58,20АР Крим1176,72,341463,72,6928724,39Вінницька226,40,45245,40,45198,39Волинська 291,40,58361,20,6669,823,95Дніпропетровська8208,216,318351,815,33143,61,75Донецька2646,95,262981,65,47334,712,64Житомирська337,70,67363,80,6726,17,73Закарпатська348,50,69407,20,7558,716,84Запорізька987,61,961144,22,10156,615,86Івано-Франківська6241,24642,51,1818,52,96Київська1751,73,481927,73,5417610,05Кіровоградська72,40,14103,70,1931,343,23Луганська7661,52838,51,5472,59,46Львівська1387,82,761634,83,0024717,80Миколаївська152,30,30259,90,48107,670,65Одеська1220,52,421629,52,9940933,51Полтавська702,21,40942,81,73240,634,26Рівненська280,40,56296,90,5516,55,88Сумська361,80,72374,40,6912,63,48Тернопільська61,90,1264,60,122,74,36Харківська2814,35,592170,43,99-643,9-22,88Херсонська206,40,41245,20,4538,818,80Хмельницька186,80,37208,60,3821,811,67Черкаська285,70,57884,11,62598,4209,45Чернівецька61,90,1264,30,122,43,88Чернігівська100,90,20105,30,194,44,36м.Київ24907,749,4826592,148,831684,46,76м. Севастополь165,80,33158,40,29-7,4-4,46

Аспирант+

Аспирант+

Учебная работа. Прямі іноземні інвестиції в Україні