Учебная работа. Мировой рынок сахара: современные тенденции развития и перспективы России

Мировой Рынок сахара: современные тенденции развития и перспективы россии

РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРУ В ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

Драчук Ю.З.

доктор економічних наук, професор, Снітко Є.О., кандидат технічних наук, доцент, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Старобільськ, Україна

Відзначено роль людського фактору в зростанні рівня конкурентоспроможності конкретного підприємства, що значною мірою залежить від ефективної реалізації процесів, повязаних з управлінням працівниками, які протягом тривалого періоду часу нагромаджують знання, вміння, навички, необхідні для виконання бізнес-процесів; розглянуто на прикладі стратегічно важливого нафтогазового комплексу України наукові пропозиції, спрямовані на рішення економічних та управлінських проблем, на практичні аспекти функціонування підприємств галузі як соціально-економічної системи, що протягом тривалого періоду часу нагромаджували значний інтелектуальний потенціал.

Ключові слова: інтелектуальний потенціал, наукова сфера, розвиток,

Постановка проблеми. В сучасних умовах важливим завданням та дієвим механізмом у забезпеченні високого рівня конкурентоспроможності для підприємств є формуванням нових конкурентних переваг на засадах ефективного нагромадження інтелектуального потенціалу та розвитку інтелектуальної активності персоналу. Найважливішу роль у функціонуванні галузей економіки та життєдіяльності суспільства на сучасному етапі розвитку економіки знань в умовах активізації глобалізаційних та інтеграційних процесів відіграє освіта і наукова сфера. Як зазначають вітчизняні науковці, «научно-технический прогресс никто не отменял и не отменит, тем более, что в историческом измерении именно благодаря передовому опыту и научно-техническим достижениям в значительной мере менялось и поведение людей» [1, с. 6].

Рівень розвиненості освіти і науки відноситься до головних чинників соціально-економічного, інтелектуального, інноваційного, освітнього та культурного розвитку країни.

В діяльності субєктів господарювання галузей та сфер економіки країни за умов ринкових відносин роль людського фактору є надзвичайно важливою. Результати роботи та перспективи зростання рівня конкурентоспроможності конкретного підприємства значною мірою залежать від того, наскільки ефективно реалізуються процеси, повязані з управлінням працівниками, які протягом тривалого періоду часу нагромаджують знання, вміння, навички, необхідні для виконання бізнес — процесів.

При обмеженості ресурсів у сучасних умовах господарювання та необхідності пошуку дієвих механізмів компенсації їх нестачі пріоритетне місце у господарській діяльності посідають процеси, спрямовані на зростання частки інтелекту або інтелектуалізації.

Зростає значення цього процесу в оцінці наявних та нових можливостей формування економічної стратегії розвитку вітчизняних підприємств, особливо підприємств промислової сфери, з урахуванням наслідків економічних та соціальних явищ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Із відомих зарубіжних дослідників широкого кола проблем, повязаних з інтелектуалізацією як явищем соціального та економічного Різним аспектам інтелектуалізації’ суспільства і соціуму, економіки і праці, освіти і науки, менеджменту, виробництва присвячені праці вітчизняних дослідників М. Ажажа, В. Базилевич, Б. Бутнік- Сіверського, В. Геєць, С. Вовканич, Н. Гавкалової, О. Грішнова, М. Долішного, О. Другова, О. Кендю- хова, В. Петренка, Ж. Поплавської, А. Чухно, Н.Ушенко та ін. [1- 8, 9-12, 13,14] та ін.

З аналізу наукових джерел, вченими приділяється значна увага визначенню проблем розвитку інтелектуального потенціалу в Україні, систематизації чинників його формування і перспектив ефективного використання.

Так, авторами Лазарєвою Є.В., Світличною В.Л. розглянуто основні фази циклу процесу інтелектуалізації та запропоновано методичний підхід до оцінки кадрового потенціалу промислового підприємства у контексті інтелектуалізації праці, процес інтелектуалізації праці визначено як процес використання і формування інтелектуально значимих можливостей і здібностей кадрового складу, що висуває на перший план інтелектуальні витрати по виробництву знань та інформації, що призводить у результаті до зміни функціональної структури праці [15, а 82]; запропонована інтегральна оцінка інтелектуалізації кадрового потенціалу промислового підприємства на основі відбору критеріїв його оцінки та визначення міри впливу кожного з критеріїв на інтелектуалізацію підприємства у цілому за експертним методом шляхом анкетування досвідчених експертів у даній галузі [там же, 15, а 85].

За ступенем відхилення середньої інтегральної оцінки за декілька років від заданого середньозваженого діапазону можна судити про динаміку інтелектуального рівня кадрового потенціалу для конкретного підприємства або галузі промисловості.

Методика Світового банку дозволяє визначати позиціонування країни за індексом економіки знань (The Knowledge Economy Index — KEI), під чим розуміється комплексний показник, що характеризує рівень розвитку економіки, засновану на знаннях, в країнах і регіонах світу. При цьому індекс економіки знань вважається як середнє значення чотирьох індексів:

-економічного та інституційного режиму;

-освіти;

-інновацій;

-інформаційних технологій і комунікацій.

Для подолання негативної динаміки зниження позиціонування нашої країни за індексом КЕІ в 2015 році в рамках партнерства Світовий З огляду програм в Україні в партнерстві зі Світовим банком відзначається, що професійні навички відіграють центральну роль у поліпшенні результатів роботи й підвищенні продуктивності праці та економічного зростання. Проте освіта й професійна підготовка не завжди можуть давати необхідні професійні вміння для того, щоб мати успіх на ринку праці. Наприклад, 20% українських компаній вважають недостатні професійні навички працівників основною перешкодою для діяльності і зростання своїх компаній [17].

Незважаючи на те, що компаніям в країні бракує кваліфікованих працівників, багато випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ) не можуть знайти роботи або змушені влаштовуватися на роботу, яка не відповідає їх професійним вмінням. Ініціативи STEP (Дослідження професійних навичок і знань) та SABER (Системна оцінка та встановлення орієнтирів для освітніх результатів) спрямовані на поліпшення інформованості про розподіл різних професійних навичок поміж трудових ресурсів, а також про попит на ці навички у різних секторах економіки, аби мати змогу підтримати формування політики розвитку професійних навичок і вмінь з метою поліпшення можливостей працевлаштування і продуктивності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Враховуючи в економіці України стратегічно важливу роль вугілля, нафти та газу в економічному розвитку держави, окремі субєкти господарювання, для прикладу, нафтогазовий комплекс (НГК) України загалом все частіше стають обєктами наукових досліджень, в тому числі тих, які спрямовані на рішення економічних та управлінських проблем, на практичні аспекти функціонування підприємств галузі як соціально-економічної системи, що протягом тривалого періоду часу нагромаджували значний інтелектуальний потенціал. Заслуговують на увагу в цьому плані нещодавно розглянуті в Івано-Франківському національному університеті нафти і газу результати досліджень за докторською дисертацією Кісь Святослава Ярославовича "Наукові основи інтелектуалізації діяльності підприємств" [6,7,8], де відображалися окремі підсумки усвідомленого удосконалення і використання нових підходів до управління в певному секторі життєдіяльності суспільства (організаціях і підприємствах нафтогазової промисловості), а також визначалися критерії, моделі і рекомендації з інтенсифікації їх подальшого використання. І безсумнівний науковий інтерес цих досліджень — в розробці ефективних механізмів підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання та управління їх функціонуванням, а також рішення проблеми формування економічної стратегії розвитку нафтогазового комплексу — плануванням й управлінням економічною стратегією розвитку нафтогазових підприємств, класифікацією за ступенем можливого фінансового рівня з метою оптимізації управлінських рішень, концептуальних положень стосовно створення структурної схеми формування людського капіталу підприємства для досліджень участі людини як носія інтелекту у виробничо-господарській діяльності.

Одержані наукові результати та розроблені рекомендації являють собою методологічну та науково-методичну базу формування теоретичних засад планування економічної стратегії розвитку промислових підприємств, де враховано: економічний інтелектуальний праця професійний

показники інтелектуалізації діяльності підприємства, якими супроводжується традиційно — стандартизоване та нестандартне виконання завдань персоналом субєкта господарювання для звязку результатів діяльності і розвитку підприємства з рівнем інтелектуалізації управлінців та виконавців;

рівень інтелектуалізації діяльності підприємства для отримання кількісної характеристики рівня інтелектуалізації персоналу та його готовності до використання сучасних технології і технічних засобів з метою формування відповідного управлінського впливу;

процедури структурування елементів економічного потенціалу підприємства для демонстрування процесу формування з використанням інтелектуального потенціалу наявних людських ресурсів, де економічний потенціал визначається інтелектуальною наповненістю та «потенціалом інтелектуалізації» усіх його структурних елементів;

графоаналітичну модель інтелектуалізації діяльності підприємства, де демонструється залежність досягнутих підприємством результатів від рівня інтелектуалізації персоналу;

фінансово-економічний розрахунок результатів діяльності підприємства з пріоритетним аналізом показників, сформованих результатами інтелектуалізації персоналу субєкта та обєкта управління для порівняння отриманих результатів з їх потенційно очікуваними значеннями.

Визнаючи економіку знань, що розкриває нову роль і місце інтелекту людини в сучасному суспільстві, що знання сьогодні є вирішальним чинником економічного розвитку, інструментом інновацій, конкуренції та економічного успіху, дослідженням підкреслено, що «головним наслідком зростання інтелекту слід вважати збільшення кількості завдань, які виконує персонал підприємства із застосування нестардатних рішень, нових ідей, пропозицій та інших власних і залучених результатів інтелектуальної діяльності».

З огляду на те що, управління технологіями та інноваціями є соціальним процесом, то розвиток інтелектуального потенціалу повинно спиратися в першу чергу на розвиток особистості кожного окремого працівника. Це пов’язано, по-перше, з тим, що будь-яке нововведення, інновація унікальні і є результатом індивідуальної творчої праці.

По-друге, вимоги споживача до якості нової продукції настільки є високими, що успіх комерціалізації нововведень багато в чому забезпечується застосуванням різноманітних знань.

По-третє, науково-дослідний персонал виступає, як генератор ідей і його знання, вміння і навички, а також особистісні якості є вихідним імпульсом появи інновацій.

По-четверте, творчі здібності працівників вимагають стимулювання і розвитку, тому що саме вони, як правило, стають джерелами інноваційних ідей, способів вирішення проблем або прийняття неординарних рішень. Незважаючи на те, що здібності до творчості частіше закладені в людині від народження, прояв їх в повній мірі можливо тільки в умовах, які сприяють їх розвитку і втілення.

Вища освіта, дослідження та інновації відіграють вирішальну роль у підтримці соціального згуртування, економічного зростання та глобальної конкурентоспроможності. Враховуючи бажання європейських суспільств все більше ставати суспільствами знань, вища освіта стає істотною складовою соціально-економічного і культурного розвитку. Водночас, зростання вимог до навичок та компетентностей вимагає від вищої освіти реагувати по- новому. Самі заклади вищої освіти стають більш різноманітними за своїми місіями, способами надання освіти та співпраці, включаючи зростання інтернаціоналізації, цифрове навчання та нові форми надання освітніх послуг. Роль забезпечення якості стає вирішальною у підтримці систем і закладів вищої освіти у їх реагуванні на ці зміни, водночас гарантуючи, що кваліфікації, набуті студентами, та їх досвід здобуття вищої освіти залишаться на першому плані інституційних місій.

Висновок. Освіта та наука є головною теоретичною основою і структурним фактором забезпечення економічного розвитку держави. Динамізм і рівень розвитку освіти відповідають за забезпечення інтенсивного економічного зростання при переході до «нової» економіки, заснованої на знаннях, (неоекономіки), за диференціацію між економічно розвиненими і країнами, що розвиваються; головним джерелом і вирішальним фактором такого зростання є якість освіти. І ключове значення в цьому процесі має саме людський потенціал і, перш за все, освіченість, компетентність, творчі можливості людей і умови їх реалізації. Саме знання стають головним джерелом конкурентних переваг в XXI ст. При цьому навряд чи можна говорити щодо передових позицій освіти в Україні, яка значно відстає від розвинених країн за ефективністю економіки і рівнем життя. люди в більшості своїй є такими, якими їх створила освіта, які навчальні заклади вони закінчували. Чим вище піднімаються вони по щаблях освіти, тим краще вони освічені, і тим більше їх потенціал і конкурентоспроможність. Досить низька конкурентоспроможність трудового потенціалу України, що фіксується в продуктивності і якості праці, інноваційна загальмованість в більшості галузей вказують на вади в роботі професійних навчальних закладів, і перш за все вищих.

список використаної літератури

1.Геец В.М. Общественный капитал — 25: огосу- дарственность или государственное созидание? / В.М. Геец // Экономика Украины. — 2016. — № 8 (649). — С. 3-6.

2.Череп А.В. Оцінка конкурентоспроможності національної освітньої системи в умовах інтеграційних процесів // А.В. череп, Ю.З. Драчук, Л.О. Савюк // Гуманітарний вісник ДВНЗ "Переяслав- Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди". — Додаток 1 до Вип. 36, Том 1(61): Тематичний випуск "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору. — К.: Гногзис, 2015. — С. 372381.

4.Том III: Тематичний випуск: «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». — К.: Гнозис, 2016.-470 с.- С. 314-328.

5.Драчук Ю.З. Шляхи підвищення ефективності інтелектуального потенціалу в Україні / Ю.З. Драчук, Н.В. Трушкіна // Проблеми інноваційного розвитку та інформаційного суспільства: матеріали V Міжнар. форуму, Київ, 20-21 жовтня 2016 р. — К.: УкрІНТЕІ, 2016. — Ч. I. — С. 91-95.

6.Драчук Ю.З. Реформа в сфере высшего образования в условиях децентрализации управления: зарубежный опыт / Ю.З. Драчук, Е.В. Сталинская, Л.А. Савюк // Сборник статей ЦНС «Международные научные исследования» по материалам X международной научно-практической конференции «Проблемы и перспективы современной науки», Москва, сборник статей (уровень стандарта, академический уровень).- Москва.: Ш — уотаї», 2016.150с.- С. 130-137.

7.Кісь С. Я. Інтелектуалізація діяльності підприємств: доцільність, умови, технології: наукова монографія (за ред. д.е.н., проф. Петренка В.П.) / С. Я. Кісь. -ІФНТУНГ, 2015. — 269 с. (12,5 д. а.)

8.Кісь С. Я. Якісні аспекти процесного управління на підприємствах нафтогазового комплексу України // Управління виробничим та інфраструктурним розвитком економічного потенціалу України: монографія / С. Я. Кісь, М. М. Мельницький; за заг. ред. проф. В. П. Волкова. — Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012. — С. 370-381.

9.Кісь С. Я. Управління діяльністю підприємств нафтогазового комплексу на засадах інтелектуалізації та інтелектокористування: монографія / С. Я. Кісь, В. П. Петренко, Е. А. Швидкий; за заг. ред. проф. В. П. Петренка. — Львів: ЛА «Піраміда», 2013. — 289 с.

10.Мойсеєнко І. Системи управління знаннями в умовах постіндустріальної економіки // Вісник НУ «Львівська політехніка» «Проблеми економіки та управління». — 2004. — № 507. — С. 151-157.

11.Мойсеєнко І.П. Формування інтелектуального потенціалу підприємства // Обліково- аналітичні системи субєктів господарської діяльності в Україні: Зб. наук. пр. / За ред. В. Є. Швеця. — Львів: Інтереко, 2005. — С. 117-122.

12.Гавкалова Н.Л. Економічна природа інтелектуального капіталу / Н.Л. Гавкалова, С.В. Севастьянов // Економіка розвитку. Науковий журнал.- №1 (73).- 2015.- С. 77-82.

13.Ушенко Н.В. Капіталізація людського потенціалу: процесно-фукціональний підхід /

14.Н.В. Ушенко // Вісник Донецького університету економіки і права.- 2011.-№2.- С. 36-40.

15.Вовканич С.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження людського та інтелектуального капіталу в знаннєвомісткій економіці: концеп- туалізація понять / С.Й Вовканич, Л.К.Семів // Регіорнальна економіка. — 2007.- № 4.- С. 7-19.

16.Харингтон Дж. Совершенство управления ресурсами / Дж. Харингтон.; пер. с англ. А.Л. Раскина, В.В. Шахлевича; под научн.ред. В.В. Брагина // РИА "стандарты и качество".- М., 2008.- 352 с.

17.Методичний підхід до оцінки кадрового потенціалу промислового підприємства у контексті інтелектуалізації праці / Є.В. Лазарєва, В.Л. Світлична // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Економічні науки.- Випуск 7. Частина 3/-2014/- C-82-86

18.16 Knowledge Economy Index (World Bank), 2012[Електронний ресурс]

19.17. Партнерство Світовий Учебная работа № /7144. «Курсовая Формирование стратегического развития регионального рынка (на примере Нижегородской области)

  • Учебная работа № /8107. «Контрольная Мировая экономика
  • Учебная работа № /8124. «Курсовая Деятельность международного стратегического альянса Аpple
  • Учебная работа. Внешнеторговая политика государства и направления совершенствования товарной и географической структуры внешней торговли Республики Беларусь