Учебная работа. Функции Национального Банка и коммерческого банка
Функции национального Банка и коммерческого банка
Міністерство зовнішніх економічних зв(язків і торгівлі України
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ
Контрольна робота з дисципліни
«Гроші та Кредит»
Тема: Функції національного банку та комерційних банків
Слухач: Березін О.В. група М3 2-4
Київ 2000
ПЛАН
1. правило є дворівневою, входять центральний банк і комерційні банки.
Створення і функціонування банків пов’язано з двома взаємообумовленими
процесами:
1. Спеціалізація виробничо-господарської і соціально-економічної
діяльності обумовлює спеціалізацію банків.
2. Концентрація виробничо-господарської діяльності і соціально-
економічної діяльності веде і до концентрації фінансового капіталу.
Систему банків можна представити наступним чином:
центральні емісійні банки;
комерційні (депозитні) банки;
інвестиційні банки;
ощадні банки;
спеціальні банки (іпотечні, експортно-імпортні).
У побудові банків найбільш відчутна тенденція універсалізації. Тобто
банки беруть на себе все ширші функції. Наприклад, різні форми, внутрішні,
зовнішні розрахунки, надання різних форм кредиту; проведення довірчих
операцій за дорученням, валютних операцій і валютного контролю за
дорученням держави тощо.
В концентрації банківської справи стають найбільш концентрованими
функції банків. Тобто функції, які передаються від суб’єктів фінансово-
господарської діяльності до банків. Наприклад, фінансування і кредитування
довготермінових вкладень, повна участь кредитних форм в обігу власних
коштів, тобто коли повністю, або майже повністю зливаються інтереси
суб’єктів фінансово-господарської діяльності з інтересами банків.
За формами власності банки поділяються на:
державні;
змішані (з участю держави);
міждержавні;
акціонерні;
кооперативні;
муніципальні і комунальні (власність місцевих органів влади).
Всі банки, окрім державних, комерційні. Банківські операції поділяються
на активні і пасивні. Пасивними називаються операції, з допомогою яких
банки утворюють позичкові ресурси грошових засобів (прийом депозитів-
вкладів, їх зберігання).
Власний капітал банків утворюється з: а) первісного акціонерного і б) накопиченого прибутку.
Центральний запаси.
Національний банк представляє інтереси держави у відносинах з
центральними банками інших держав, у міжнародних банках та інших фінансово-
кредитних організаціях.
Національний валютного фонду та іншого державного майна;
17. купує та продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;
18. проводить операції з резервними фондами грошових знаків.
Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-
розрахункове, касове, та інше банківське обслуговування підприємств,
установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг,
а саме:
залучення та розміщення грошових вкладів та кредитів;
здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та
їх касове обслуговування;
ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
фінансування капітальних вкладень;
випуск платіжних документів і цінних паперів;
купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також
операцій з ними;
видача поручительств, гарантій та інших зобов’язань за третіх осіб, що
передбачають їх виконання у грошовій формі;
придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду
(лізинг);
купівля у організацій і громадян та продаж ‘їм іноземної валюти готівкою і
валюти, що знаходиться на рахунках у вкладах;
залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші
операції з цими цінностями;
довірчі операції за дорученням клієнтів.
Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних
ресурсів, які вони утворюють в процесі своєї діяльності. Комерційні банки
при необхідності можуть на договірних засадах позичати ресурси один в
одного, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів і вкладів. Вони
також можуть одержувати позичку у раціональному банку.
Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх
операціях.
Отже, перша економічна функція комерційних банків полягає в
акумулюванні безстрокових депозитів (введення поточних рахунків) і оплаті
чеків, виписаних на ці банки. Друга важлива функція полягає в
наданні кредитів промисловим підприємствам, фермерам, торговцям тощо.
Банки виконують також різні інші функції, конкуруючи з рештою
фінансових інститутів. Вони приймають ощадні і строкові вклади, які
часто вилучаються на вимогу їх вкладників. На відміну від поточних
рахунків по цих вкладах виплачується відсоток. Майже всюди
комерційні банки конкурують з кооперативними товариствами по наданню
позик на будівництво і центральними ощадними товариствами. Приймаючи
грошові перекази і видаючи туристичні чеки, банки конкурують з
поштовими агентствами і спеціальними компаніями. Користуючись
майном за дорученням, вони частково виконують функції радників з питань
доцільності вкладення капіталу в цінні папери.
Навіть надаючи грошові позики окремим особам і бізнесменам, банки
конкурують з фінансовими компаніями і так званими «факторськими фірмами», які забезпечують корпорації оборотним капіталом. Купуючи облігації,
іпотеки і цінні папери, банки конкурують зі страховими компаніями та іншими
інвесторами.
таким чином, комерційні банки не є єдиним фінансовим інститутом. Але,
за визначенням, вони — єдина організація, здатна створити в умовах ринку
«банківські гроші», тобто безстрокові чекові депозити, які можуть
бути зручно використані як засіб обігу. У цьому передусім полягає їхнє
економічне значення.
Другою функцією банків є кредитна функція: вони надають
короткострокові кредити бізнесу і населенню, вони дають довгострокові
кредити тривалістю понад один рік.
Баланс рахунку показує певні активи, певні зобов’язання і певний
власний капітал. За винятком другорядних відмінностей, баланс, що
публікується банком, в цілому виглядає так само, як баланс будь-якого
іншого ділового підприємства. Єдина своєрідна риса зведеного банківського
балансу, полягає в тому, що значна частина пасивів представлена
коштами, які належать виплаті на першу вимогу, тобто складають
депозити, що є основою чекових розрахунків.
БАЛАНС АКАБ «УКРАЇНА» НА 01.01.96.(млн.крб.)
|АКТИВИ |на |
| |01.01.96. |
|1. Каса і коррахунок в НБУ | |
|- в національній валюті |15035094 |
|- в іноземній валюті |2747060 |
|2. Кореспондентські рахунки в інших банках | |
|в національній валюті |163212 4256426|
|в іноземній валюті | |
|3. Кредити надані, банком | |
|Всього |55884158 |
|в т.ч. | |
|короткострокові |43500331 |
|довгострокові |5514340 |
|в іноземній валюті |6869487 |
|4.Міжбанківський , наданий іншим банкам |4428487 |
| |4079247 |
|5. Цінні папери, паї, акції, придбані банком |14398627 |
|6. Основні засоби та капіталовкладення банку |9011641 |
| |66964243 |
|7.Дебітори |0 |
|8. Інші активи | |
|9. Збитки | |
|ВСЬОГО АКТИВ |176968186 |
|ПАСИВИ | |
|1 .Статутний фонд |3725099 |
|2. Резервний фонд |1328426 |
|3. Інші фонди банку |19370197 |
|4. Кореспондентські рахунки інших банків |293894 1769789|
|в національній валюті | |
|в іноземній валюті | |
|Розрахункові та поточні рахунки клієнтів у | |
|національній валюті |2901719 |
|Депозити юридичних осіб |1399209 |
|Внески громадян |2488584 |
|Валютні рахунки |9356847 |
| | |
|9. Міжбанківський , одержаний в інших | |
|банках |1369251 |
|Кредити |7864139 |
|Інші пасиви |52941879 |
|Прибуток |22159153 |
| | |
|ВСЬОГО ПАСИВ |176968186 |
В умовах економіки, що розвивається, нові вклади фактично
перевищують вилучення з даного банку. Однак ситуація міняється щодня,
щотижня, щомісяця. Сума вилучень протягом певного періоду може випадково і
перевищити вклади. З огляду на це банкіри тримають певну суму касової
наявності у своїх сейфах і «резервні депозити» — в центральному
банку.
Як правило, касові гроші в сейфах банків та їхні резерви в резервному
банку являють собою лише невелику частину акумульованих ними
депозитів. Ця частина визначається не тільки розумною обережністю, але й законодавчими вимогами. Той самий математичний законколи
чим більший банк і більше число незалежних вкладників, тим меншою повинна
бути частка касової наявності.
Комерційні банки та інші депозитні установи зобов’язані зберігати у
вигляді готівки або депозитів у центральному банку встановлені законом
резервні вклади, або просто резерви, що дорівнюють певній частині їхніх
зобов’язань по вкладах. Резервна норма визначає розмір цієї певної частини.
Резерви насамперед служать засобом контролю керівними кредитно-грошовими
установами можливостей комерційних банків щодо кредитування.
Кількість, на яку дійсні резерви перевищують потрібні резерви,
називається надлишковими резервами. Резерви комерційного банку є
активами для комерційного банку, але пасивами для центрального банку, що їх
тримає.
Здатність окремого комерційного банку створювати гроші через
кредитування залежить від розмірів його надлишкових резервів. Іншими
словами, комерційний таким чином, оскільки чеки, виписані позичальником, скоріше за все будуть вкладені в інший одна одній. Одна ціль -прибуток.
Комерційні банки, як і інші підприємства, прагнуть прибутку. Тому вони
надають кредити і купляють цінні папери. Ці два пункти — основні активи, що
приносять доход комерційним банкам. З другого боку, комерційний такими ліквідними активами, як наявність і надлишкові резерви.
Банки повинні стежити, щоб вкладники переводили свої поточні рахунки в
готівку.
Але може статися так, що чеків, пред’явлених банку до оплати, буде
більше, ніж пред’явлених до оплати ним самим, внаслідок чого станеться
відплив резервів. Тому банкіри прагнуть балансу між обережністю і
прибутками. Досягнутий компроміс визначає відносний розмір активів, що
приносять доходи, які протистоять активам високоліквідним.
Здатність банківської системи створювати гроші грунтується на
передумові, згідно з якою комерційні банки готові використати свої
можливості створення грошей з допомогою кредитування, а сім’я і
підприємства готові позичати. Насправді здатність банків давати позики на
основі надлишкових резервів циклічно міняється, і в цьому криється причина
державного контролю за грошовою пропозицією з метою забезпечення
економічної стабільності.
коли економіка процвітає, можна сподіватися, що банки розширять
до максимуму своїх можливостей. Це пояснюється тим, що позики є активами,
які приносять відсоток, і ймовірність того, що позичальники не повернуть
позику в цей час незначна. Але грошова пропозиція суттєво впливає на
сукупний попит. Кредитуючи і тим самим створюючи гроші в кількості, що
дорівнює їхнім максимальним можливостям, в період процвітання комерційні
банки можуть сприяти надмірному сукупному попиту і виникненню інфляції.
Навпаки, коли економіка вступає в фазу депресії, банкіри спішно беруть
назад свої пропозиції про позики, прагнучи безпечної ліквідності
(надлишкових резервів), навіть якщо для цього треба пожертвувати
потенційним доходом від відсотка. Банкіри можуть побоюватися
великомасштабних вилучень вкладів наляканими споживачами і мати сумнів у здатності позичальників виплачувати позики.
Загальновідомо, що в період спаду банки можуть знижувати грошову
пропозицію, скорочуючи кредитування. Така протидія грошовій пропозиції має
тенденцію стримувати сукупний попит і посилювати спад. таким чином, від
банкірів, що намагаються отримати прибутки, можна чекати таких змін
грошової пропозиції, які посилять циклічні коливання. Саме з цієї причини
центральний таким чином Центральний банк (Національний банк України) має основну
функцію: він здійснює контроль за грошовою масою і кредитом в економіці.
Якщо економічна активність погіршується, центральний . Але якщо видатки стають загрозливо
надлишковими, в результаті чого зростають ціни і з’являється багато вільних
робочих місць, тоді центральний та інвестиційні видатки, що знижує вплив на
витрачання доходу, ціни і зайнятість.
Центральний таких інструментів: операції на відкритому
ринку, зміна резервної норми, зміна облікової ставки.
Операції на відкритому ринку здійснюються у вигляді купівлі і продажу
державних облігацій центральним банком на відкритому ринку, тобто шляхом
купівлі і продажу облігацій комерційним банкам і населенню в цілому.
Найважливіший аспект цієї операції полягає в тому, що, коли
центральний банк купує цінні папери у комерційних банків, резерви — а
водночас і здатність до кредитування — комерційних банків зростають.
Вплив на резерви комерційного банку буде, по суті, такий же, якщо
центральний результат однаковий: коли центральний банк купує цінні
папери на відкритому ринку, то резерви комерційних банків
збільшуються. Якщо банки дають у позику свої надлишкові резерви,
пропозиція грошей у країні зростає.
Продаж центральним банком державних облігацій знижує резерви
комерційних банків. Комерційні банки оплачують ці цінні папери, виписуючи
чеки на свої вклади, тобто свої резерви, у центральному банку. Центральний
коли
б центральний банк продавав цінні папери населенню, кінцевий результат був
би , по суті, той самий.
Комерційні банки і населення спонукає продавати або купляти державні
цінні папери у центрального банка та обставина, що ціни і відсоткові ставки
облігацій перебувають в оберненій залежності. коли центральний банк вирішує
купляти державні облігації, попит на них зростає. Виходить, ціни державних
облігацій піднімаються, а відсоткові ставки падають. Зрослі ціни і знижені
відсоткові ставки облігацій спонукають банки і власників державних
облігацій серед населення продавати їх центральному банку. І навпаки, коли
центральний банк вирішує продавати державні облігації, то додаткова
пропозиція на ринку знижує ціни на облігації і підвищує відсоткові
ставки, роблячи тим самим купівлю державних облігацій привабливою для
банків і населення.
Зрозуміло, що зростання резервної норми збільшує кількість необхідних
резервів, які повинні тримати банки. Або банки втратять надлишкові резерви,
уповільнивши процес створення грошей шляхом кредитування, або ж вони
вважатимуть свої резерви недостатніми і будуть змушені зменшувати свої
чекові рахунки і тим самим грошову пропозицію.
Зниження резервної норми переводить обов’язкові резерви в надлишкові і
тим самим збільшує можливість банків створювати нові гроші шляхом
кредитування.
Центральний коли комерційні банки
беруть позики, вони переводять центральному банку виписане на себе боргове
зобов’язання, яке гарантується додатковим забезпеченням, як правило,
державними цінними паперами. Подібно до того, як комерційні банки
відшукують відсоткові платежі на свої позики, центральний Центральний входить зробити кредит дешевим і доступним, щоб збільшити обсяг сукупних
видатків і зайнятість.
В разі якщо надлишкові видатки підштовхують економіку до інфляційної
спіралі, то центральний закон
1991 року.
Самуельсон П. «Економіка»: Підручник. — Львів. Світ. 1993 рік
Пол А. Самуельсон, Вільям Д.Нордгауз «Макроекономіка» Київ. «Основи». 1995
Степан Дзюбик, Ольга Ривак «Основи економічної теорії», Київ. Основи, 1994.
